передають у ведення федерації такі питання, як:
Дозвіл та створення на національній території інших релігійних орденів, крім ти, що вже існують (Аргентина);
Здійснення класифікації теле- і радопрограм;
Встановлення директив для розвитку міст, включаючи житловий, санітарний та транспортний розвиток;
Встановлення принципів і директив для національної системи подорожей (Бразилія);
Дозвіл на демонстрацію фільмів.
б) Предмети спільного ведення федерації та її суб’єктів
Відповідно до конституцій країни Латинської Америки до спільного ведення федерації та її суб’єктів відносяться:
Цивільне право, кримінальне право, судоустрій та судочинство (Мексика);
Соціальне забезпечення (Бразилія);
Податки (Бразилія);
Земельне право (Бразилія);
Трудове право та захист прав робітників та службовців (Мексика);
Електроенергентика (Аргентина);
Промисловість, ремесла, кустарна промисловість (Бразилія);
Торгівля (Бразилія);
Банківська та біржова справа (Бразилія);
Транспорт, за виключенням федерального, та шляхи сполучення, крім федеральних (Венесуела);
Захист росли та тварин (Бразилія);
Освіта (Бразилія);
Культура, мистецтво, національні пам’ятники (Бразилія);
Допомога бідним (Бразилія);
Демографічна політика (Мексика);
Охорона здоров’я (Бразилія);
Охорона навколишнього природного середовища (Бразилія).
в) Предмети ведення суб’єктів федерації
До виключного ведення суб’єктів федерації, як правило, відносяться:
Місцеве управління;
Місцеві роботи та підприємства;
Реєстрація, регулювання діяльності та ліквідація місцевих підприємств;
Місцеві податки;
Створення та заміщення місцевих посад;
Створення, утримання та управління місцевими тюрмами та виправними закладами;
Питання суспільного порядку;
Культури;
Санітарії;
Охорони здоров’я;
Місцевих комунікацій;
Комунального обслуговування;
Допомоги людям похилого віку та інвалідам;
Організація місцевої поліції;
Питання міського устрою та ін.
Висновки
Федеративна форма державного устрою в країнах Латинської Америки має, по суті штучну природу. Відповідні федерації звичайно утворювались директивно, за рішенням центральних органів. При цьому в деяких випадках форму державного устрою змінювали по кілька разів (Аргентина, Мексика).
Головною проблемою будь-якої федеральної системи – знайти і зберегти необхідне рівновісся між повноваженнями та обов’язками центральної влади та урядів суб’єктів федерації. Мало хто задоволений існуючим балансом влади, і політичні сили постійно ведеть боротьбу за більшу централізацію або децентралізацію влади. Успіх федеральної держави – у розумному компромісі між учасниками цієї боротьби.
Досягнення Латиноамериканського федералізму:
Захист від зовнішніх ворогів. Федералізм полегшує організацію загальної оборони;
Економічна вигода за рахунок безперешкодної внутрішньої торгівлі, єдиної валюти, свободи пересування та єдиного юридичного поля;
Обмеження тиранії, так як федералізм не дає змоги сконцентрувати державну владу у одних руках і забезпечує рівновагу центрів влади;
Демократія “знизу” – залучення рядових громадян до питань управління країною через місцеве самоврядування;
Гнучкість влади – можливість знаходити нові, нестандарстні рішення державних проблем, оскільки на місцевому рівні більше можливостей експерементувати та опробувати нововедення;
Вирішення конфліктів. Федерація спрощує управління на тлі мовних, етнічних, релігійних та культурних відмінностей;
Ефективність управління за рахунок за рахунок застосування єдиного підходу у питання державного значення, і права суб’єктів пристосовувати законодавства, податкову систему та бюджет до регіональних та місцевих потреб.
Недоліки Латиноамериканського федералізму:
Бюрократизація економіки, оскільки підприємці вимушені мати справу із заплутаною структурою правил та постанов;
Суперництво суб’єктів федерації за ресурси;
Уход від відповідальності – суб’єкти намагаються покласти розходи, наприклад, на охорону навколишнього природного середовища, на федеральний уряд;
Збільшення затрат на управління через велику кількість чиновників;
Порушення прав, так як місцева влада більш схильна до порушення особистих прав та прав національних меншин, ніж федеральний уряд;
Нестабільність, так як федерація або може розвалитися, або потребує збройного втручання для збереження союзу.
Література:
Федерация в зарубежных странах.- М. :Юрид. лит.,1993.-112с.
Современные зарубежные конституции. МЮИ, М., 1992 г.
3. Модели современного федерализма: сравнительный анализ. В.Е.Чиркин. (Государство и право 1994, N8-9.)
4. Налоговый федерализм и местные налоги. В.Пансков, Д.Игнатьев
(Российский экономический журнал N 4, 1995год)
5. О проблемах реализации Федерального договора. Ю.М.Смирнова. 4с. (Государство и право N 12, 1993 год)
6. Опыт федерализма в третьем мире и Россия. Э.Лебедева. (Мировая экономика и международные отношения 1995, N2.)
7.Федерализм: проблемы формирования: Материалы постояннодействующего семинара/Под науч. ред. Ю.Р.Хайруллиной, А.Г.Большакова. - Казань: КГТУ, 1994.- 170с.
8. Конституційне право зарубіжних країн. Підручник. К., 1999 р.