Політологія
План
1.Що спільного та, як відносяться діяльність політичних партій та громадських організацій.
Право громадян на об”єднання в політичні партії і громадські організації закріплено в ст.ст. 36, 37 Конституції України і в Законі України “Про об”єднання громадян” від 16 червня 1992 року. В ст. 36 Конституції України вказується, що громадяни України мають право на свободу об”єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних та інших інтересів.
Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України.
Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів.
Об”єднання громадян, залежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до Закону “Про об”єднання громадян” визначаються політичною або громадською організацією. Цей закон поширюється на партії і громадські організації, за винятком релігійних, кооперативних, місцевого і регіонального самоврядування та інших організацій, діяльність яких регулюється окремими законодавчими актами.
Політична партія – це найбільш активна та організована частина напселення, якогось класу, класів, соціальної верстви, верств, яка виражає їхні інтереси.
Політичні партії іноді виражають не лише класові, а й інші інтереси, приміром, національні. Партія має ідеологію, політичну платформу, організаційну структуру, певні методи й засоби діяльності, соціальну базу, електорат (виборців, які голосують за неї). Основиний зміст діяльності будь-якої політичної партії – здобути політичну владу в державі та реалізувати свої програмні цілі – економічні, політичні, ідейно-теоретичні, моральні за допомогою законодавчої, виконавчої та судової гілок влади.
Свої програмні цілі політичні партії проводять у життя через ідейно-політичну, організаційну, пропагандистську, державну (коли оволодівають державною владою) діяльність, вирбляючи стратегію й тактику своєї поведінки на різних історичних етапах розвитку і за різних політичних умов.
Політичні партії забезпечують необхідний зв”язок між народом і представницьким механізмом правління. Саме через партії уряд може практично звернутися до мас за підтримкою, а маси через партії можуть критикувати керівництво і висувативимоги до нього.
Громадські організації – це добровільні об”єднанння громадян, які виникають згідно з видами діяльності, соціальної активності й самодіяльнгості для задоволення й захисту їхніх багатогранних інтересів і запитів, діють віповідно до завдань і цілей, закріплених у їхніх статутах.
Відзначпають, що громадські об”єднання виникають здебільшого знизу, але іноді й за інінціативою згори, створюються для реалізації різних потреб і суспільних інтересів та діють в інтересах своїх члені. Громадські організації та рухи – це спільна життєдіяльність людей, що передбачає їхню взаємну залежність і потребу одне в одному та забезпечує збереження й розвиток соціального організму. Це перебування людей безпосередньо в колективі, соціальній групі, де здійснюються спільна діяльність, спілкування, обмін послугами, користування спільними речами й цінностями.
Свідченням колективістського характеру діяльності громадських організацій і рухів є їхня масовість, характер внутрішньої структури. Громадські організації та рухи надають широкі можливості для суспільної ініціативи мас, виявлення їхнього самоврядування завдяки демократичним принципам їхнього устрою, які речі, властиві більшою чи меншою мірою всім громадсько-політичним об”єднанням громадян – політичним партіям, громадським організаціям і рухам.
Такими принципами є: добровільність членства, виборність усіх керівних органів, підзвітність і підконтрольність керівництва членам організацій, гласність у роботі, колегіальність.
2.Як співвідносяться громадська думка та політична свідомість.
Дамо спочатку визначення цим двом поняттям: громадська думка і політична свідомість.
Громадська думка – один із проявів масової суспільно- політичної свідомості, що відображає ставлення народу чи певної його частини до влади; сукупна, надособистісна позиція певної структурно означеної спільності людей щодо конкретних подій, проблем, рішень державних чи суспільних інститутів.
Політична свідомість – опосередковане відображення політичного життя суспільства, суттю якого є проблеми влади, формування, розвиток задоволення інтересів і потреб політичних суб”єктів; сукупність поглядів, оцінок, настав, які відображаючи політико-владні відносини, набувають певної самостійності.
Спробуємо виразити співвідношення у вигляді схем.
Схема № 1
Масова свідомість
Суспільно-політична свідомість
виражаються
Громадська думка Політична свідомість
Схема № 2
Загально-національна свідомість
Свідомість певних груп (класів)
Особиста свідомість індивіда
У цих двох схемах виражені зв”язки громадської думки і політичної свідомості. Ми можемо сказати, що особиста свідомість індивіда, щодо політичних аспектів життя може впливати на громадську думку у тому випадку, коли його власне уявлення одного і того ж політичного явища співпаде з уявлення іншого індивіда.
Політична свідомість особи може формуватися під впливом громадської думки. Наприклад, сьогодні середньостатистичний американець запевнить Вас у тому, що він зовсім не хотів початку військових дій у Іраці, але зараз коли режим Садама повален він почуває себе безпечніше. Треба відзначити, що сам Садам не погрожував персонально якійсь особі. Погрози якщо і були то вони спрямовувалися на держави, а не на певних осіб. Але держава, це не просто аппарат, це люди.
Таким чином ми бачемо взаємозв”язок між політичною свідомістю і громадською думкою.
Треба зазначити, що і громадська думка і політична свідомість є категоріями масової свідомості. Існування громадської думки (як думки певної групи населення), політичної свідомості (як окремого індивіда, так і певної групи) а також масової свідомості (як свідомості нації, народу) окремо одне від одного не уявляється.
Політична свідомість є багатоструктурне й багаторівневе поняття. Соціологічний аналіз передбачає диференціацію політичної свідомості залежно від її суб”єкта: