Таким чином, соціальні особливості спричинюють комплекс передумов, які свідчать про потенційну можли-вість бути суб'єктом, а адміністративно-правові норми, використовуючи ці передумови, по-перше, перетворюють "претендента" на суб'єкта, по-друге, визначають його міс-це і роль у сфері державного управління. До перших нале-жать норми загальні для усіх суб'єктів адміністративного права (наприклад, норми про право звернення до органів влади з пропозиціями), до других — норми, які реалізу-ються тільки даним суб'єктом (приміром, норми, що ви-значають права податкової міліції).

Потенційна здатність мати права і обов'язки у сфері державного управління (адміністративна правоздатність), реалізовувати надані права і обов'язки у сфері державного управління (адміністративна дієздатність), наявність суб'-єктивних прав і обов'язків у сфері державного управління формує адміністративно-правовий статус суб'єкта, є скла-довими адміністративної правосуб'єктності. Стислі харак-теристики кожної з них такі.

Адміністративна правоздатніть — це здатність суб'єк-та мати права і обов'язки у сфері державною управління. Правоздатність з'являється з моменту виникнення суб'єк-та. Якщо йдеться про фізичну особу, — то з моменту наро-дження громадянина; якщо про юридичну — з моменту державної реєстрації підприємства, закладу, організації. Припиняється — з моменту зникнення суб'єкта, тобто з моменту ліквідації підприємства, закладу, організації, а як-що йдеться про фізичну особу, то з моменту смерті.

Адміністративна дієздатність — це здатність суб'єкта самостійно, осмисленими діями реалізовувати надані йому права і виконувати покладені на нього обов'язки у сфері державного управління. Складовою дієздатності є адмі-ністративна деліктоздатність, тобто здатність суб'єкта не-сти за порушення адміністративно-правових норм юри-дичну відповідальність.

Отже, адміністративна деліктоздатність полягає у здат-ності фізичних осіб нести адміністративну відповідаль-ність, а юридичних осіб — відповідальність в адміністра-тивному порядку, включаючи матеріальну.

Суб'єктивні права у сфері державного управління — це надана і гарантована державою, а також закріплена в адмі-ністративно-правових нормах міра можливої (дозволеної) поведінки у правовідносинах, яка забезпечена кореспон-дуючим обов'язком іншою суб'єкта правовідносин.

Таким чином, суб'єктивні права у сфері державного уп-равління такі:

а) можливість певної поведінки;

б) можливість, надана особі, яка володіє адміністратив-ною правоздатністю і адміністративною дієздатністю;

в) можливість, надана з метою задоволення його інте-ресів у сфері державного управління і вирішення завдань, що стоять перед ним;

г) поведінка, що реалізується у правовідносинах;

д) поведінка у певних рамках, межах. Порушення цих меж (міри можливої поведінки) є зловживання правом;

е) існують тільки у зв'язку з відповідним юридичним обов'язком з боку іншого суб'єкта правовідносин і без ви-конання цього обов'язку не можуть бути реалізовані;

ж) реалізація прав гарантується державним примусом щодо носія кореспондуючого обов'язку;

з) мають юридичну природу, оскільки надаються адмі-ністративно-правовими нормами і гарантуються державою.

Діалектичною протилежністю суб'єктивних прав у сфе-рі державного управління є суб’єктивні юридичні обов'яз-ки. Вони нерозривно пов'язані і не можуть існувати один без одного, оскільки право одного суб'єкта не може бути реалізоване поза виконанням обов’язку другим суб'єктом. Таким чином, у державному управлінні існування обов'яз-ків поза правами і навпаки — прав поза обов'язками по-збавлено будь-якого сенсу.

Суб'єктивні адміністративно-правові обов'язки — це по-кладена державою і закріплена в адміністративно-право-вих нормах міра належної поведінки у правовідносинах, їх реалізація забезпечена можливістю державного примусу. Суб'єктивні адміністративно-правові обов'язки у сфері державного управління такі:

а) необхідна, належна поведінка;

б) можуть нокладатися тільки на праводієздатну особу;

в) покладаються в інтересах інших осіб;

г) існують у правовідносинах;

д) не можуть існувати поза зв'язком із суб'єктивними правами у сфері державного управління;

е) реалізація забезпечується державним примусом;

ж) мають свої межі, міру;

з) мають юридичну природу, оскільки закріплені адмі-ністративно-правовими нормами і забезпечуються засто-суванням державного примусу.

У сфері державного управління суб'єктивні права і обов'язки мають як загальні ознаки, так й ознаки, що до-зволяють їх розмежовувати.

Об'єднує "їх спільна адміністративно-правова природа, існування в адміністративних правовідносинах, наявність меж у поведінці (і те, і друге є мірою), належність особам, які мають адміністративну правоздатність та адміністра-тивну дієздатність, наявність державних гарантій.

Відмінності полягають у тому, що:

а) права реалізують-ся в інтересах їх власника, а обов'язки в інтересах інших осіб;

б) права — це міра можливої поведінки, а обов'яз-ки — міра належної поведінки.

Необхідно розмежувати поняття "суб'єкт адміністра-тивного права" і "суб'єкт адміністративних правовідно-син". Суб'єкт адміністративного права має потенційну здатність вступати в адміністративні правовідносини. У конкретному випадку він може і не бути учасником право-відносин. Якщо громадянин не чинить адміністративних правопорушень, то він не є суб'єктом адміністративно-де-ліктних відносин. Громадянин України, що перебуває за її межами, може теоретично ні в яких адміністративно-пра-вових відносинах не брати участі, тобто не бути їх суб'єк-том, однак, суб'єктом адміністративного права він є, ос-кільки його як громадянина адміністративно-правові нор-ми наділили комплексом прав і обов’язків.

Суб'єкт адміністративних правовідносин — це фактич-ний учасник правових зв'язків у сфері управління, тобто він обов'язково в них бере участь.

Важливо зазначити, що суб'єкт адміністративного пра-ва характеризується зовнішньою відокремленістю. Він ви-ступає у вигляді єдиної особи, здатний відповідно до своїх прав і обов'язків виробляти, виражати й здійснювати пев-ну волю як учасник конкретних управлінських відносин. Так, орган державного управління складається з багатьох фізичних осіб і, як правило має структурні частини, але в адміністративно-правовій сфері виступає виключно як єдина особа.

Адміністративне право наділяє правосуб'єктністю вели-ке коло учасників соціальних зв'язків, про що свідчить ве-лика кількість управлінських відносин у суспільстві, а сис-тема суб'єктів адміністративного права складніша, ніж системи суб'єктів будь-якої іншої галузі права.

Суб'єктами адміністративного права є й органи держав-ної виконавчої влади, а також внутрішні частини їх апара-ту, і органи громадських організацій, діяльність яких регу-люється правом, і адміністрація підприємств, установ, ор-ганізацій, і виконавчо-розпорядчі структури органів місцевого самоврядування. Суб'єктами адміністративного права треба визнати і структурні частини підприємств, установ, організацій,