Своїми найширшими можливостями і перспективами демократія начебто б викликала очікування, що вона не в силах задовольнити. А своїм духом терпимості і прийняття всіх думок вона відкрила простір у тому числі і для напрямків, що прагнуть її знищити. Іншою вона бути не може, тому що це - її природа, її перевага. Але цим вона могла задовольнити лише деяких, але ніяк не усіх. У людей завжди залишається потреба продовжувати удосконалювання до нескінченності примарного абсолютного ідеалу і ніякою політичною системою їх не задовольнити. Тому питання про те, чи може демократія перемінитися іншими формами має ясну відповідь: це случалося раніше, відбувається зараз і, у принципі, може відбутися в майбутньому.

Демократія завжди є «розпуттям», тому що вона є система волі, система релятивізму, для якого немає нічого абсолютного. Демократія є порожній простір («опушка»), у якому можуть розвиватися найрізноманітніші політичні прагнення («стежини»). Невдоволення, що виявляється, демократією в принципі можна трактувати, як втома людей від невизначеності, бажання вибрати конкретний вабливий шлях, «стежину» розвитку. Однак важко дати однозначну відповідь на питання «а чи не повернемося ми знову на опушку?». На даний момент ми найбільше схильні погоджуватися з відомим висловленням Черчілля: «демократія - погана форма правління, однак нічого кращого людство поки не придумало».

Література

Diamond L. Developing democracy. Toward consolidation // Baltimor; London: The John Hopkins university press, 1999. – P. 67–68.

Linz J. J., Stepan A. Problems of democratic transition and consolidation. Southern Europe, South America, and post-communist Europe. – Baltimore, 1996. – P. 6.

Przeworski A. Democracy and the market. – Cambridge, 1991.

Schmitter Ph. The сonsolidation of democracy and representation of social groups // American behavioral scientist. – 1992. – Vol. 35.

Борисов В.К. Демократия общества и преодоление бюрократизма. Социально политический аспект. М., - 1990.

Брайс Д. Современные демократии. М., «Прогресс», - 1992.

Головаха Е. И., Панина Н. В. Социальное безумие: история, теория и социальная практика. – К.: Абрис, 1994. – С. 132–134.

Гуггенбергер Б. Теория демократии // Полис. - 1991. №4.

Кельзен Х. О сущности и значении демократии. М., «Проспект», - 1996.

Кремень В., Ситник П., Міщенко М., Небоженко В. Соціально-політична ситуація в Україні на кінець 1992 року: стан і тенденції розвитку // Політологічні читання. – 1993. – № 1. – С. 65.

Лазоренко О. Чи розуміємо ми один одного? Напрямки політичного розвитку України // Перехідний період в Україні та в Росії. Політика, економіка, етносоціальні процеси. Конференція українських і російських випускників освітніх програм США. – К., 1999. – С. 131.

Марина Шаповаленко. Український варіант пошуку процедурного консенсусу.//Журнал “КОНТЕКСТ” №9, 2001 р., Український національний центр політичних досліджень -http://www.ucipr.kiev.ua/ukrainian/epicentre/09/004.html

Новгородцев П.И. Об общественном идеале. М., «Наука», - 1991.

Новгородцев П.И. Сочинения. М., «Раритет», - 1995.

Растоу Д. Переходы к демократии – попытка динамической модели // Полис. – 1996. – № 5. – С. 9.

Рашковский Е. Пути демократии на исходе XX ст.: мировой контекст // Мировая экономика и международные отношения. - 1993. -№10. С. 95-105

Сахаров Н.А. Демократия: критерии, ценности, принципы // Вестник Моск. ун-та. Серия 12. Социально-политические исследования - 1991. №2.

Токвиль А.О. Демократия в Америке. М., «Прогресс - Литера», - 1994.

Харьковчане верят рекламе и слухам // Теленеделя. – 1995. – № 10.

Шапиро М. Демократия и гражданское общество // Полис. - 1992. -№4.

Яременко О., Міщенко М. Політичні уподобання українців як чинник впливу на політичні процеси // Політична думка. – 2000. – № 1. – С. 9.