1956 р., вище керівництво угорської партії навесні 1989 р. звернулося в Москву до керівництва ЦК КПРС із проханням подивитися в архівах, а що мається про перебування І.Надя в СРСР. У ході спорів в Будапешті виникали різні припущення, аж до таких, що І.Надь був громадянином СРСР і членом КПРС. Виходить, що начебто б страчували в 1958 р. радянського громадянина. Головними, звичайно, були питання про політичну роль Надя й обґрунтованості винесеного йому смертного вироку. Але вимагало з'ясування і підозра про зв'язки І.Надя з НКВД.
В архіви Політбюро працівникам ЦК доступу не було, про КДБ і говорити не приходилося. Співробітники Міжнародного відділу ЦК КПРС переглянули архіви Відділу, а також деякі фонди ІМЛ. Було відоме, що багато працівників Комінтерну мали тісні зв'язки з НКВД чи ГРУ Генштабу. У цьому нічого дивного не було - СРСР вважався батьківщиною комуністів усього світу. Країна Рад знаходилася в капіталістичному оточенні, ворог був загальний - фашизм, методи роботи найчастіше нелегальні. Так що багато закордонних комуністів стали видатними радянськими розвідниками - німець Зорге, євреї Треппер, угорець Радий і ін.
Але, крім слухів, у відношенні Надя по лінії партархівів нічого не було знайдено. У радянське громадянство він вступив у 1936 р., але оцінок про вихід не знайшли, хоча, звичайно, пізніше Надь не міг не бути громадянином Угорщини. З КПРС він формально вибув у 1954 р. З комінтернівської автобіографії стало ясно, що в 1920-1921 р. Імре Надь служив в Особливому відділі ВЧК 5-й Армії. Потім був спрямований на нелегальну партроботу в Угорщину. Є якась дивна історія з виключенням І.Надя з ВКП(б) у 1935 р. через "нестійкість", а головним чином через те, що його дружина з'їздила в Угорщину до батька, а Надь не попередив про це КП Угорщини і Комінтерн. Але в 1939 р. Партколлегія КПК при ЦК ВКП(б) відновила його в партії, залишивши догану за поїздку дружини.
У Ракоши були непрості, нерідко напружені відносини з Надєм. Але цікаво було прочитати одне місце зі звіту М.Ракоши Г.Димитрову, де він хвалив І.Надя за гарне знання проблем сільського господарства. Мов, представники буржуазних партій дивуються, де це комуністи відкопали такого знавця. Пізніше Ракоши називав його "опортуністом", але в цілому це був його супротивник у боротьбі за владу.
У ході міжпартійних консультацій улітку 1989 р. представники КПРС виклали оцінку радянськими фахівцями подій 1956 р. Коли зайшла мова про підозри щодо зв'язків І.Надя з НКВД, то голова партії Р.Ньєрш сказав, що цю тему взагалі не треба торкати.
Але на той час в архівах КДБ уже було виявлено, що Надь у 30-і роки був секретним агентом-інформатором НКВД.
Тільки в лютому 1993 р. ця секретна записка Крючкова була опублікована в італійській газеті "Стампа". На початку березня ц.р. К.Грос в інтерв'ю "Непсабадшаг" підтвердив факт звертання до Горбачова й одержання з Москви матеріалів про Надя. Він розповів, що направляв у Москву свого співробітника, щоб подивитися не тільки копії документів, але й оригінали. Особисто Грос вважав і вважає, що немає основ сумніватися в дійсності архівних документів і вірогідності факту секретного співробітництва Імре Надя з НКВД у 30-і роки і його доноси на своїх товаришів. Те ж саме вважає і пред. партії Угорщини Д.Тюрмер, що думає, що уряд Угорщини, при бажанні, може організувати розслідування цієї справи.
У квітні ц.р. в інтерв'ю газеті "Непсабадшаг" В.Гачків розповів, що матеріали про І.Надя були виявлені в спецархіві наприкінці 1988 р. Фахівці перевірили їх і підтвердили дійсність матеріалів. КДБ шукав очевидців тих років, але нікого не знайшли. Голова, що вів, КДБ СРСР заявив, що зведення про співробітництво І.Надя з НКВД цілком достовірні.
Що це були за документи? По-перше, документи, що свідчать про зв'язки І.Надя з ОГПУ з 1930 р. чи раніш (один з функціонерів цієї організації зробив на одному з документів - зобов'язанний про нерозголошення таємниці про роботу ОГПУ - приписку "це наш мин.резидент"). По-друге, малися анкети з особистої справи І.Надя в ОГПУ, з яких виявляється, що 17 січня 1933 р. Імре (Володимир) Йосипович Надь (м.р. 1896, уродженець м. Капошвар) був завербований як агент-інформатор. Не розвідника для загранслужби. Там же записана кличка агента - "Володя", мається підписка агента про те, що "свої зв'язки з ОГПУ і доручення, що я буду виконувати, буду зберігати в строгій таємниці. Про розголошення несу відповідальність перед Комісією ОГПУ". Приводяться прізвища тих, хто завербував агента, хто керував його роботою, хто виходив з ним на зв'язок.
Відшукалися кілька характеристик І.Надя, у яких його начальники з ОГПУ НКВД відзначали його ініціативність у роботі, уміння підходити до людей. В одному "папері" відзначено, що "Володя" працював безкорисливо, матеріальної винагороди не одержував. До речі, одним з начальників І.Надя в КНВД був син Я.М.Свердлова - А.Свердлов, у 1940 р. - старший лейтенант держбезпеки. Є доноси і повідомлення, написані власноручно "Володею", - наприклад, списки облич, на яких агент може дати зведення. (В одному випадку 38 чоловік, в іншому - 150, причому не тільки угорці, але й австрійці, німці, поляки, болгари і росіяни.) Приведені переліки арештованих людей, на кого дав зведення агент "Володя". Відразу Центральний архів КДБ у наші дні (у 1989 р.) давав довідку - хто розстріляний чи загинув (таких, по підрахунках, було 15), хто вижив, пройшовши в'язниці і табори. Усі