Міжнародні інформаційні конфлікти: причини виникнення і проблеми розв’язання

ЗМІСТ

ВСТУП

Ми живемо в епоху інформації, про це відомо всім. Тобто, той, хто нею володіє у великій кількості, той має перевагу над своїми конкурентами в бізнесі, політиці, суспільстві. Той, в кінці кінців, має більше прав на “свободу слова”. Цю тезу також можна використати і по відношенню до міждержавних інформаційних відносин. І вже той, хто має монополію на інформацію, той контролює масову свідомість суспільства. Тобто, по суті стає його духовним повелителем.

Сьогодні багато говориться про “інформаційну війну”. Однак навряд чи хто зможе точно дати відповідь, що це таке.

Один з батьків “холодної війни” Джон Фостер Даллес у свій час сказав : “Якщо б я повинен був обрати принцип зовнішньої політики і ніякий інший, я проголосив би таким принципом вільний потік інформації”. Вже не один рік не вщухають дискусії фахівців щодо нинішніх тенденцій розвитку інформаційно-психологічних технологій, за допомогою яких ворогуючі сторони борються одна з одною в тому чи іншому збройному протистоянні. При цьому зазвичай розглядаються конкретні приклади останніх регіональних конфліктів, коли трапляються випадки як вдалого, так і не зовсім застосування так званої інформаційної зброї.

Актуальність дослідження. Аналіз поняття інформаційної війни та приклади міжнародних інформаційних конфліктів є досить актуальними для будь-якої держави у світі, оскільки це дозволяє визначити взаємодію інформаційно-психологічної складової і суто військового компоненту, за допомогою яких перемагають в інформаційній війні або вирішують міжнародний конфлікт без військового втручання.

Предметом дослідження в даній курсовій роботі є поняття інформаційної війни як засобу впливу і маніпуляції масовою свідомістю та визначення її ефективності для досягнення позитивного результату у міжнародних конфліктах.

Основною метою курсової роботи є вивчення та детальний аналіз міжнародних інформаційних конфліктів на конкретних прикладах застосування інформаційних технологій в збройних конфліктах та їх маніпулятивного впливу на масову свідомість.

Розвиток України як незалежної держави потребує досконалого вивчення саме питань міжнародної інформаційної безпеки та протидії маніпулятивному впливу в інформаційному просторі для ефективного функціонування держави.

1. ПОНЯТТЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ВІЙНИ ТА ІНФОРМАЦІЙНОЇ ЗАГРОЗИ

Наприкінці 1996 року Роберт Банкер, експерт Пентагону, на одному із симпозіумів представив доповідь, присвячену новій військовій доктрині збройних сил США XXI сторіччя (концепції «Force XXI»). У її основу був покладений поділ усього театру воєнних дій на дві складові - традиційний простір і киберпростір, причому останній має навіть більш важливе значення. Р. Банкер запропонував доктрину «кіберманевру», що повинен являти собою природне доповнення традиційних військових концепцій, що переслідують мету нейтралізації або придушення збройних сил супротивника.

Таким чином, у число сфер ведення бойових дій, крім землі, моря, повітря і космосу тепер включається і інфосфера. Як підкреслюють військові експерти, основними об'єктами поразки в нових війнах будуть інформаційна інфраструктура і психіка супротивника (з'явився навіть термін «human network»).

У жовтні 1998 року Міністерство оборони США ввело в дію „Об’єднану доктрину інформаційних операцій”. Спочатку ця публікація називалась „Об’єднану доктрина інформаційної війни”, а пізніше була перейменована. Причина такої зміни назви полягала в тому, щоб розрізнити поняття інформаційних операцій та інформаційної війни. Вони визначені таким чином:

інформаційна операція: дії, що проводяться з метою ускладнити збір, обробку, передачу та зберігання інформації інформаційними системами противника при захисті власної інформації та інформаційних систем;

інформаційна війна: комплексна взаємодія (сукупність інформаційних операцій) на систему державного і військового управління протидіючої сторони, на її військово-політичне керівництво, яке у мирний час привела б до прийняття позитивних для сторони-ініціатора інформаційно-впливових рішень, а в ході конфлікту повністю паралізовала б функціонування інфраструктури управління противника.

Як вказують американські військові експерти, інформаційна війна складається з дій, що проводяться з метою досягнення інформаційної переваги в забезпеченні національної військової стратегії шляхом взаємодії на інформацію та інформаційні системи противника з одночасним укріпленням та захистом власної інформації та інформаційних систем з інфраструктурою.

Інформаційна перевага визначається як здатність збирати, обробляти і розподіляти безперервний потік інформації про ситуації, перешкоджаючи супротивникові робити те ж саме. Вона може бути також визначена і як здатність призначити і підтримувати такий темп проведення операції, що перевершує будь-як можливий темп супротивника, дозволяючи домінувати у весь час її проведення, залишаючись непередбаченим, і діяти, випереджаючи супротивника в його відповідних акціях.

Інформаційна перевага дозволяє мати реальне представлення про бойову обстановку і дає інтерактивну і високоточну картину дій супротивника і своїх військ у реальному масштабі часу. Інформаційна перевага є інструментом, що дозволяє командуванню у вирішальних операціях застосовувати широко розосереджені побудови різнорідних сил, забезпечувати захист військ і введення в бій угруповань, склад яких у максимальному ступені відповідає задачам, а також здійснювати гнучке і цілеспрямоване матеріально-технічне забезпечення.

В розвинутих країнах інформаційна зброя стала однією з головних складових військового потенціалу, яка дозволяє перемагати у локальних міжнародних конфліктах чи розв'язувати військові конфлікти зовсім без використання збройних сил. Не дивно, що у стратегії національної безпеки США для нового століття інформаційна війна розглядається серед головних загроз національним інтересам США.

До інформаційної зброї належать :

засоби знищення, перекручення або розкрадання інформаційних масивів;

засоби подолання систем захисту;

засоби обмеження доступу законних користувачів;

засоби дезорганізації роботи технічних пристроїв, комп’ютерних систем.

До атакуючої інформаційної зброї належать :

комп’ютерні віруси, які мають можливість розмножуватися, впроваджуватися у програми, передаватися по лініях зв’язку, мережах передавання даних, виводити з дії системи управління і т.п.;

“логічні бомби” – програмно закладені пристрої, які заздалегідь впроваджують у інформаційно-керуючі центри військової або громадської інфраструктури, щоб по сигналу або в установлений час привести