Франція розглядає концепцію інформаційної війни, що складається з двох головних елементів: військової й економічної (або цивільної). Військова концепція припускає трохи обмежену роль інформаційних операцій. Їхня військова концепція бачить місце інформаційним діям, що мають місце в значній мірі в контексті конфліктів малої інтенсивності або в миротворчих операціях. У цьому контексті, союзники не розглядаються супротивниками.

Навпроти, економічна або цивільна концепція включає більш широкий діапазон потенційного застосування інформаційних операцій. Французька концепція приймає набагато більш широке і більш глибоке представлення для конфлікту в економічній сфері. У цьому випадку французи не бачать себе зв'язаними рамками НАТО, ООН або згодою США. Їхній підхід до економічного конфлікту враховує той, щоб бути і союзником і супротивником одночасно. Французи навіть мають економічну школу для інформаційної війни.

Франція активно формує структури по контролю її громадян у кіберпросторі. Є інформація про те, що французи створили власну версію системи «Ешелон» (за повідомленнями американської преси система спрямована на перехоплення фактично всіх приватних глобальних комунікацій). Frenchelon, так деякі назвали цю систему, за повідомленнями використовується для контролю й аналізу французьких комунікацій особливо в районі Парижу.

3. Особливості інформаційної війни під час агресії НАТО проти Югославії

3.1. Особливості інформаційної війни напередодні агресії

Прикладом міжнародного інформаційного протистояння може служити конфлікт в Югославії.

При підготовці агресії проти Союзної Республіки Югославія НАТО надавало великого значення організації і веденню інформаційної війни. Військово-політичне керівництво блоку виходило з того, що вміле й ефективне здійснення інформаційно-психологічного впливу в значній мірі визначить рівень міжнародної підтримки проведених НАТО силових акцій і істотно позначиться на морально-психологічній стійкості збройних сил і керівництва СРЮ.

При плануванні агресії основні зусилля інформаційних структур блоку були спрямовані на вирішення наступних задач:*

формування негативного представлення про військово-політичне керівництво СРЮ як про джерело кризи й основної причини гуманітарної катастрофи в Косово і Метохії, деструкцію морально-етичних цінностей сербського народу і нагнітання несприятливого психологічного клімату у відносинах різних політичних сил СРЮ;*

створення і підтримка у військово-політичного керівництва СРЮ стримуючого страху перед силовими акціями НАТО, у тому числі і за рахунок підкреслення реалізації декларованих погроз, афішування високої ефективності наявних озброєнь і потенційних можливостей об'єднаних збройних сил блоку;*

формування репутації зовнішньополітичного керівництва США і НАТО як досить твердого у своїх рішеннях і послідовного в діях;*

прицільну інформаційну обробку ключових фігур у керівництві СРЮ на основі обліку їхніх психологічних особливостей, політичної й іншої орієнтації, пропаганді і впровадженні форм суспільного поводження, що знижують моральний потенціал нації.

Одночасно з рішенням перерахованих задач планувався цілий ряд заходів щодо впливу на інформаційну інфраструктуру СРЮ.

Події в Югославії в цій області розвивалися стрімко і найчастіше трагично. Югославські ЗМІ намагалися всіляко підкреслити єдність союзу. Однак світова суспільна думка формувалася під впливом західних ЗМІ, схильних до підтримки сепаратистських тенденцій і настроїв у югославських республіках. У силу цього передісторія цивільних, а потім і міждержавних військово-політичних конфліктів на території колишньої Югославії не одержувала належного висвітлення, тим більше, що негативний образ СРЮ був створений і підтримувався у світовій суспільній думці ще з часу військового конфлікту в Боснії і Герцеговині.

На підставі рішення президента США були визначені об'єкти впливу: на політичному рівні — це широкі шари населення країн НАТО і світова громадськість, на стратегічному — уряд, народ і збройні сили Югославії. Усі заходи планувався провести в два етапи.

На першому етапі (до початку агресії) був передбачений інформаційний вплив на політичному рівні. Його основними об'єктами були: широка громадськість країн НАТО, інших держав Європи, включаючи країни СНД, населення Близького і Середнього Сходу, Азії. Головні цілі, поставлені на цьому етапі, складалися в забезпеченні міжнародної підтримки курсу США і їхніх союзників по НАТО у відношенні СРЮ, переконанні світового співтовариства, що в Югославії порушуються права албанців, і виправданні необхідності застосування військової сили.

На другому етапі (з початком агресії) акцент був зроблений на ведення інформаційного протиборства на стратегічному рівні. Як основні об'єкти впливу на території Союзної Республіки Югославії були визначені її уряд, особовий склад збройних сил і населення. Кінцева мета всіх заходів щодо інформаційного впливу на цьому етапі — беззастережна капітуляція СРЮ на умовах США і НАТО.

План інформаційної війни був погоджений із усіма країнами-учасницями НАТО, від яких були виділені військові контингенти. У її здійсненні брали участь вище політичне керівництво країн НАТО, міністерства закордонних справ, спецслужби, національні ЗМІ, армійські структури ведення психологічних операцій. Участь цих сил в інформаційній агресії проти Югославії було підтверджено численними теле- і радіо заявами президента США, прем'єр-міністра Великобританії, генерального секретаря НАТО, керівників міністерств закордонних справ і оборони країн-членів Північноатлантичного альянсу.

У США основні задачі в інформаційній війні на стратегічному рівні виконували державний департамент, Інформаційне агентство США (ЮСІА) зі своїми підрозділами (міжнародні супутникові телемережі, радіостанції "Голос Америки", "Воля", "Вільна Європа"), Центральне розвідувальне керування і фахівці-психологи з Пентагона.

Структурні підрозділи ЮСІА безкоштовно розсилали на адресу тисяч радіостанцій багатьох країн світу свої передачі в записі, видавали різні інформаційні бюлетені. Велике значення в діяльності ЮСІА надавалося реалізації американських матеріалів у закордонній пресі. Необхідно особливо відзначити, що поширення продукції самого ЮСІА усередині США було суворо заборонене.

Таким чином, проти СРЮ була здійснена ціла