«Основи державного управління в галузі адміністративно-політичної діяльності»

ПЛАН

Вступ

Об'єктом управління в сфері адміністративно-політичної діяльності виступають відносини, що складаються в галузях: оборони країни; національної безпеки; внутрішніх справ; охорони державного кордону; митного контролю; юстиції та закордонних справ.

Управління в даній сфері має такі характерні особливості (зумовлені специфічним характером завдань і функцій):

- більш яскраво виражене політичне спрямування (наприклад, управління в галузях оборони країни, національної безпеки, зовнішньополітичної діяльності та ін.);

- більш виразну централізацію вертикалі відомчих територіальних органів виконавчої влади окремих галузей (зокрема, більшість регіональних галузевих органів цієї сфери не перебуває у так званому подвійному підпорядкуванні - це стосується підрозділів національної безпеки, оборони, митної служби, охорони державного кордону та ін;

- здійснення виконавчої влади в сфері адміністративно-політичної діяльності супроводжується більш широким застосуванням примусових заходів (у тому числі застосуванням прямої фізичної сили, технічних засобів, зокрема, зброї та спецзасобів тощо), оперативно-розшукових заходів;

- використовуються спеціальні правові режими (прикордонний режим, режим надзвичайного стану або військового положення, паспортний режим, режим дозвільної системи, режим державної чи військової таємниці тощо);

- переважає застосування більш жорстких, командно-адміністративних методів прямого впливу, односторонньо-владного волевиявлення керуючих суб'єктів (особливо це стосується сфери оборони, внутрішніх справ, національної безпеки тощо);

- для особового складу органів виконавчої влади в сфері адміністративно-політичної діяльності законодавством України, як правило, встановлюється особливий режим проходження служби: в більшості випадків для працівників цих органів встановлені спеціальні звання або класні чини, на них покладені більш суворі обов'язки та додаткові вимоги. Нерідко їм надаються і певні пільги. Для виконання своїх службових обов'язків для них запроваджується спеціальний форменний одяг.

- для працівників цієї управлінської сфери встановлюється спеціальний правовий статус (наприклад, правовий статус суддів, працівників дипломатичних установ та ін.), а також закріплений особливий порядок несення адміністративної та дисциплінарної відповідальності (ст. 15 КпАП України та ін.).

1. Управління обороною

Конституція України (ст. 17) встановлює, що оборона України, захист її суверенітету територіальної цілісності і недоторканності, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, Збройних Сил України, справою всього народу. Прагнучи до мирного співіснування з усіма державами, Україна підтримує свою обороноздатність на рівні оборонної достатності для захисту від агресії Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. —№ 30. — Ст. 141..

Основи організації оборони та повноваження державних органів по її забезпеченню, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб щодо зміцнення обороноздатності країни встановлює Закон України від б грудня 1991 р. "Про оборону України".

Оборона України — це комплекс політичних, економічних, екологічних, воєнних, соціальних і правових заходів щодо забезпечення незалежності, територіальної цілісності, захисту інтересів держави і мирного життя народу.

Метою оборони України є створення всіх необхідних умов для запобігання воєнному нападу та для збройної відсічі можливій агресії проти України у будь-який час і за будь-яких обставин. Вона базується на готовності Збройних Сил України, економіки, населення, території до оборони і будується відповідно до воєнної доктрини держави.

Воєнна доктрина України є складовою частиною концепції національної безпеки і становить сукупність основоположних настанов і принципів щодо організації та забезпечення безпеки особи, народу і держави шляхом політичних, дипломатичних, економічних та воєнних заходів. Вона визначається принципом оборонної достатності в будівництві Збройних Сил України і ґрунтується на тому, що Україна Малиновський В.Я. Державне управління. — Луцьк, 2000. — С. 313.:

- не визнає війну як засіб розв'язання міжнародних проблем;

- прагне до нейтралітету й дотримання неядерних принципів (не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї);

- не має територіальних претензій до жодної держави і не бачить у жодному народові образ ворога;

- ніколи першою не розпочне бойових дій проти будь-якої країни, якщо не стане сама об'єктом агресії.

Організація оборони України включає:

1. Формування воєнної політики держави та воєнної доктрини.

2. Розвиток воєнної науки.

3. Прогнозування та оцінку воєнної загрози чи загрози воєнного нападу.

4. Здійснення на міжнародній арені відповідних заходів щодо запобігання агресії.

5. Охорону державних кордонів.

6. Підготовку, розвиток, формування структури і забезпечення необхідної чисельності Збройних Сил України, підтримання їх боєздатності, бойової та мобілізаційної готовності до оборони України.

7. Вироблення і проведення військово-технічної політики та забезпечення Збройних Сил України озброєнням, військовою технікою, продовольством, речовим майном та іншими матеріальними ресурсами у повному обсязі.

8. Мобілізаційну підготовку народного господарства, державних органів і систем управління до дій в умовах воєнного стану.

9. Підготовку населення і території країни до оборони.

Для виконання оборонних функцій шляхом збройного захисту незалежності, територіальної цілісності та недоторканності в Україні створені власні Збройні Сили.

До складу Збройних Сил України входять сухопутні війська (війська наземної оборони); війська повітряної оборони (військово-повітряні сили і сили протиповітряної оборони); військово-морські сили.

Усі види Збройних Сил України будуються і здійснюють свою діяльність на основі:

а) демократії і гуманізму;

б) верховенства закону;

в) підзвітності органам законодавчої і виконавчої влади;

г) єдиноначальності і колегіального вироблення рішень;

д) загального військового обов'язку громадян України;

е) добровільності вступу на кадрову військову службу;

ж) дотримання військової дисципліни;

з) гласності в діяльності Збройних Сил України та збереження державної і військової таємниці;

і) позапартійності;

ї) гарантованого соціально-правового захисту військовослужбовців.

За Конституцією України (п. 22 ст. 85) затвердження загальної структури Збройних Сил України, їх чисельності, а також визначення функцій є компетенція Верховної