Опозиція та її роль в політичному житті суспільства

ПЛАН

1. Характеристика політичного життя суспільства

Політичне життя суспільства – одна з найширших категорій політології, яка охоплює всю політичну сферу та її елементи.

Політичне життя – сукупність духовних, емоційних і практичних явищ, політичного буття людини і суспільства, що характеризує їхнє ставлення до політики і участі в ній.

Політичне життя завжди існує в конкретно історичних формах, зумовлених матеріальними і соціальними чинниками.

Політичне життя тісно пов’язане з найрізноманітнішими формами політичної діяльності.

Політична діяльність – індивідуальна чи колективна, спонтанна чи організована діяльність соціальних суб’єктів, яка прямо чи опосередковано випливає з інтересів великих суспільних груп і цінностей, що їх вони поділяють. У широкому розумінні політична діяльність постає як реалізація суспільно-політичних відносин, взаємодія класів, націй, організацій, органів, інших соціальних спільнот і окремих осіб для здійснення певних політичних інтересів щодо завоювання, використання та утримання влади.

У вузькому розумінні – це методи і засоби виконання владних функцій певними політичними силами, соціальними групами, а також засоби протидії їм.

Розрізняють теоретичну і практичну політичну діяльність.

Для теоретичної – основними формами є пізнавальна, прогностична та ціннісно орієнтована.

Практична політична діяльність – це вироблення й реалізація внутрішньої та зовнішньої політики держави, різні форми участі у політичному житті суспільства партій, громадсько-політичних об’єднань, рухів.

Основні її форми – ухвалення політичних рішень, вибори, політична реформа, страйк, демонстрація, дипломатичні, міжурядові переговори, офіційний візит.

Умовою й формою політичної діяльності є політичні відносини, які виникають внаслідок офіціальної диференціації суспільства і вияву інтересів великих суспільних груп. Суб’єктами політичних відносин є класи, нації, соціальні групи, індивіди, політичні інститути і організації.

Політичні відносини – реальні практичні відносини, взаємозв’язки соціальних суб’єктів, у яких відображені їхні інтереси і здійснюється політична діяльність – співробітництво чи боротьба (вибори, референдуми, мітинги).

Характер відносин офіційних суб’єктів визначає політичну ситуацію, стратегію, практику, зміст політичної діяльності.

Політична діяльність класів, націй, соціальних груп, індивідів, політичних інститутів і організацій супроводжується певним типом політичної поведінки. Така поведінка зумовлена вибором мотивів у виникненні рішень щодо політичних відносин, добором засобів досягнення цілей здатністю сприймати загальний суспільний інтерес.

Політична поведінка охоплює як внутрішні реакції – думки, сприйняття, судження, настановки, переконання, так і конкретні дії, які можна спостерігати, - участь у виборах, вияв протесту, проведення зборів, політичних компаній.

Політична поведінка може виявити себе як у діяльності мас, класів, соціальних груп, націй, виборців, індивідів, політичних партій, владних структур, так і в будь-якій інституціональній ситуації – сім’ї, бізнесі, церкві тощо.

Форми політичної поведінки соціальних суб’єктів можуть бути різними – розрізняють відкриту (політична дія) і закриту (політична дія) і закриту (політична бездіяльність) форми політичної поведінки.

За своєю цілеспрямованістю політична поведінка може бути конструктивною щодо існуючого суспільного ладу і політичної системи (спрямованою на їх зміцнення) або деструктивною і навіть екстремістською. Залежно від мотивації розрізняють соціально усвідомлену, ціннісно орієнтовану, афектну і традиційно зумовлену політичну поведінку.

Важлива роль у функціонуванні політичного життя належить особі, без чого неможлива соціально-політична діяльність.

Політична участь – залучення людей до процесу політико-владних відносин, здійснення ними певних змін, заходів, що виражають інтереси, потреби, уподобання, думки, погляди та настрої, вплив на органи влади з метою реалізації соціальних інтересів.

Мотивами політичної участі є підвищити інтерес до політики, спрямований на пізнання сутності, політичних подій, їх значення для життя суспільства.

Типи політичної участі: індивідуальний і колективний, добровільний і примусовий, активний і пасивний, традиційний і новаторський, законний і нелегальний.

Формами політичної участі: вибори, референдуми, участь у діяльності політичних партій, збори підписів, мітинги, демонстрації, страйки.

Особливою формою політичної участі є вибори, що формують центральні органи влади та органи місцевого самоврядування.

Політичне життя суспільства характеризується багатоманітністю політичних процесів, які розкривають спрямованість політичної діяльності соціальних суб’єктів.

Політичний процес – послідовність подій, зумовлених певними обставинами; сукупність послідовних дій для досягнення результату.

У політичному процесі розрізняють суб’єктивний (мотиваційний) аспект – діяльність індивідів і суспільних груп і об’єктивний аспект – глобальний результат цієї діяльності.

Суб’єктивний аспект діяльності людей становлять ідеологія, політична доктрина, політична програма, система цінностей і норм, що їх люди поділяють. Особисті схильності та емоції, знання ситуації, у якій люди реалізують свої цілі.

Об’єктивний аспект політичної діяльності часто не відповідає прагненням суб’єктів політичного процесу, бо поряд із сподіваними результатами можуть бути й несподівані, що ускладнює його прогнозування.

Політичний процес здійснюється через різні комунікації, канали зв’язку, взаємодії.

Політичний процес охоплює способи і стиль політичної діяльності, форми і методи її здійснення в межах політичних інститутів, способи реалізації наявних політичних норм, а також різноманітні види політичної діяльності збирання; аналіз і використання інформації, ухвалення і здійснення рішень, соціальний контроль.

Політичні конфлікти і кризи відіграють особливу роль у політичному житті. Політичні конфлікти – зіткнення несумісних, часом протилежних інтересів, дій, позицій окремих людей, політичних партій, громадських організацій, органів, військово-політичних і політико-економічних організацій.

Ефективне вирішення політичних конфліктів можливе на основі взаємних поступок через переговори. Це передбачає вироблення кожною зі сторін позиції, яка визначає межі можливих поступок і характер можливих компенсацій за них.

Політична криза – фаза політичного процесу, яка характеризується порушення політичної стабільності в суспільстві, неможливістю ефективного функціонування політичної системи; гострий, важкий політичний стан суспільства, державно-правової системи, партій.

Політична криза веде або до нового етапу нового ступеня, суспільного розвитку або до катастрофічної ситуації,