Проблеми формування іміджу сучасного політика

Зміст

Вступ…………………………………………..……………………….3-7

Розділ 1. Поняття та основні типи іміджу політика….…………….8-18

Розділ 2. Основні технології конструювання політичного

іміджу...................................................................................................19-29

Розділ 3. Засоби формування іміджу політика……….……………30-37

Висновки……………………………………………………………..38-40

Список використаних джерел….…………………………………...41-43

Вступ

Темою бакалаврської роботи було обрано «Проблеми формування іміджу сучасного політика».

Актуальність теми дослідження. Умови в котрих ми сьогодні живемо, принципово відрізняються від тих, що були раніше. І питання не в тому, погано це чи добре. В нових умовах нам потрібно жити по-іншому, ґрунтуючись на інших моделях поведінки, а отже як результат на новому типі відносин в суспільстві. Але їх у нас на сьогодні, нажаль, немає. Тому настільки важливим представляється перенесення на наш грунт досвіду, котрий вже напрацьований на Заході.

Якщо говорити про сьогоднішній день України, то склалася така ситуація, що політики ще не розуміють на скільки сильний вплив має імідж на настрої в суспільстві, на формування та функціонування політичної системи. Іншими словами імідж має вирішальне значення. Тому що реальні розходження між програмами кандидатів зведені до мінімуму: на виборах склалася практика, що виборці роблять свій вибір не стільки з опорою на реальні знання про кандидата і його програму, скільки, попросту, орієнтуючись на образ цього політика, що існує в суспільній свідомості.

Засоби ж масової комунікації є одним з основних елементів іміджевої кампанії: саме з їх допомогою іміджи тих чи інших явищ та суб'єктів політичного життя проникають в масову свідомість і закріплюється в ній. Своєї актуальності проблематика набула в 19 столітті, коли особливо активно стали розвиватися демократичні інститути, насамперед, інститут загальних вільних виборів. Доля уряду стала прямо залежати від того, як він сам і його діяльність сприймалися виборцями. Нездатність змінити реальність відповідно до уявлень громадян про те, якою вона повинна бути, або переконати їх, що те що відбувається є найкращий варіант розвитку подій із усіх можливих, закінчувалася, як правило, зміною правлячих еліт. Тому природно, що проблема побудови ідеальних образів і впровадження їх у масову свідомість придбала вирішальне значення.

Якщо звернутися до тоталітарних держав, то тут, на перший погляд, дана проблема була не настільки актуальною. Будь-яке невдоволення громадян існуючим положенням справ та керівництвом держави жорстоко придушувалося і не тягло за собою зміну правлячих еліт.

Однак аналіз причин падіння тоталітарних режимів в Італії, Німеччині, СРСР дозволяє зробити висновок, що саме зміни в суспільній свідомості призвели не просто до зміни правлячих еліт, але до кардинальних змін підвалин цих держав. Отже, проблема керування суспільною свідомістю за допомогою впровадження в нього навмисно сформованих образів самої держави, його цілей, героїв та ворогів у тоталітарних державах стояла набагато гостріше. Однак сама діяльність по створенню і впровадженню образів ретельно приховувалася та маскувалася.

Ситуація в СРСР почала змінюватися в період "перебудови". 1989 рік став роком перших у Радянському Союзі альтернативних виборів - виборів делегатів на З'їзд народних депутатів СРСР.
Частково вже вони, а також вибори у Верховні ради союзних республік 1990 року засвідчили, що одним з найважливіших факторів успіху того чи іншого кандидата є образ його особистості, що склався у свідомості виборців під впливом різних факторів, іншими словами, - імідж. Вже тоді далеко не усі виборці виявляли зацікавленість програмами кандидатів, віддаючи перевагу інформації про приватне життя й особистісні риси політиків. Таким чином люди голосували не за кандидата, що був виразником їхніх інтересів, а за того, кому вони повірили. Віра ж ця найчастіше ґрунтувалася лише на враженні, тобто на іміджі.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Приблизно з 60-тих років 20 століття в країнах з розвинутою демократією тема іміджу почала цікавити науковців. Так у 1961 році в Лондоні вийшла книга "Імідж", що належить американському історику і соціологу Деніелу Бурстіну. У ній імідж розглядався переважно з погляду його використання в комерційній сфері . Пізніше, характеризуючи вплив фактора іміджу вже в політичній діяльності, Д.Бурстін помітив, що політика, - скоріше боротьба за імідж і між іміджами, ніж змагання ідей. У 1969 році в Сполучених Штатах Америки вийшла книга Джо Мак-Гіннеса «Як продавали президента в 1968 році», у якій автор у достатній мірі відверто розповів про технології, за допомогою яких споживачу нав'язувався політичний діяч як товар. Таким чином, як самостійний напрямок, дослідження політичного іміджу, обумовлено демократизацією політичних процесів у світі.

Своїм активним впливом на політичне життя імідж привертає пильну увагу безлічі дослідників, що прагнуть вивчити його феномен, сформулювати основні принципи його побудови, виробити ефективну методологію його актуалізації. У 1977 році американське видавництво «Гаррі Абрамс» випустило альбом «Мистецтво реклами», у якому були зібрані кращі роботи Джорджа Луїса - відомого фахівця в цій галузі.

У радянській науці поняття «імідж», також було відоме і застосовувалося в соціальних дослідженнях. Наприклад, О.А.Феофанов та М.И.Скуленко розглядали імідж, як основний засіб психологічного впливу на споживача з метою диференціації однорідних товарів, що конкурують один з одним, але тільки стосовно до комерційної сфери. Наприкінці 1989 року вийшла перша узагальнююча книга «Час вибору». У ній обговорювалися теоретичні проблеми.

За останні 14 років з'явилася не тільки література методичного характеру (як створити власний імідж, професійно провести успішну виборчу кампанію), але і ряд робіт аналітичного узагальнюючого характеру. Серед них - праці, написані російськими вченими. Наприклад, книги А.Ковлера «Виборчі технології: російський та закордонний досвід», А.Дмітрієва