Такі класифікації тісно переплітаються. У результаті їхнього синтезу ми одержуємо чотири основних групи типів іміджу: стихійний позитивний; стихійний негативний; штучний позитивний; штучний негативний.

У будь-якому випадку імідж будується в основному на емоційних апеляціях. Особистий імідж - це складений набір внутрішніх та зовнішніх факторів, що представляють самоімідж, імідж що сприймається і необхідний імідж. Самоімідж є відображенням рівня сьогоднішньої самооцінки, заснованої на колишньому досвіді. Імідж що сприймається - те, як бачать нас інші. Під необхідним іміджем розуміється те, що кожному роду занять належить свій власний імідж. У цілому імідж є комплексним поняттям. Індивіду необхідно почувати себе в його «оболонці» комфортно. Інакше почуття дискомфорту і нервозності, що буде відчувати носій іміджу, може передатися оточуючим. У результаті це стане бар'єром на шляху сприйняття іміджу.

Варто розглянути також деякі підходи до іміджу, що виникають у залежності від конкретики поставлених завдань. Так, И. Криксунова говорить про професійний імідж, якому як би повинні відповідати представники різних професій: ідеальний продавець, ідеальна вчителька, ідеальний рекламний агент, ідеальний політик. «Секрет вашого успіху професіонального іміджа буде на-пряму залежати від того, наскільки у вас вийде створити вигляд відповідний очікуванням інших людей»[16 с.27].

Досить довгий час народ фактично нічого не знав про особистісні якості своїх керівників. Всі образи були дуже стереотипні: «вірний ленінець», «непохитний», «відданий справі» і т.п. Тепер ситуація докорінно змінилася багатьом стало ясно, що під час виборів треба орієнтуватися не на політичну платформу й обіцянки політиків, а на їх особистісні, і особливо, моральні якості. Саме опора на них дозволить дати надійний прогноз їхньої майбутньої діяльності на виборній посаді.

Гарне уявлення про особистісні риси політика допомагає виборцям не тільки думати, що кожний з них може прогнозувати його діяльність на виборній посаді, але і сприяти задоволенню природної цікавості, що теж є не менш важливим.

В той же час політики, як і всі люди, мають певні слабкості, у них є недоліки, тому іншою важливою функцією іміджу є здатність завуалювати ці мінуси, зосередити увагу виборців передусім на сильних сторонах та достоїнствах політика. Тобто головне – подати особистісні характеристики.

З проблемою формування привабливого чи ефективного іміджу в країнах СНД уперше зіткнулися на початку 90-х років, коли відкрито були застосовані західні виборчі технології. Красиве слово “імідж” відразу привернуло увагу, швидко і міцно ввійшло в наш не тільки професійний, але і побутовий лексикон.

Формується імідж під конкретні політичні цілі, але зміст має сугубо психологічний, тому що імідж – це не що інше, як спеціально створюваний маніпулятивний психічний образ, який має велику регулятивну силу. Імідж покликаний впливати більше не на свідомість виборця, а на його емоційну сферу і рівень несвідомого. А от авторитет чи репутація - це категорії розумові, тобто щоб зробити якийсь висновок потрібна аргументація. Імідж же заснований скоріше на вірі чим на аналізі, міркуванні та переконанні, на емоційно-забарвленому розумінні причин.

Імідж – це емоційно забарвлений образ будь-кого (у даному випадку – політика), який сформований у масовій свідомості і має характер стереотипу.

В психології існує думка, що по своїй суті імідж – це реальність уявного простору. Тобто вважається, що ми одночасно живемо в двох світах – реальному та ілюзорному. В реальному світі існують явища, відбуваються події, діють люди, домінують відносини, смисл, значення та характеристики котрих адекватно відповідають їх істинному змісту. В уявному ж світі реальність викривляється, подається спеціально у відповідності з якими-то цілями та інтересами. Тобто людині подається не істинна інформація, а її образи, що відповідають чиїмось інтересам. Тому і світ він сприймає скрізь призму навіюваних установок. А отже, під час виборчої компанії конкурують не політики, а їх іміджи.

За даними Г.Почепцова, уявний світ має такі характеристики, що обумовлюють його вплив: в ньому менше розчарувань; там багато чудесного, привабливого; він ірраціональний, в ньому внутрішня цілісність та непротиворечивість, він по-своєму гармонічний; в цьому світі існує інша ієрархія, на котру ми самі можемо впливати за сваволею, що підвищує самоповагу.

В будь-якому суспільстві усі люди на протязі всього свого життя живуть одночасно і в реальному і в уявному світах, часто переходячи з одного в інший. Існує гіпотеза, що взаємодія між цими світами здійснюється за схемою: «метафора (виразний образ часу, ситуації) – герой (оліцетворяє реальність і час або бореться з нею) – знак (впливає характерна зовнішність, поведінка, символіка)». Імідж – це реальність уявного світу, в котрій є щось метафоричне, знакове, символічне. Це образ людини, котрий обов`язково повинен викликати симпатію та довіру, незалежно від його справжніх особистих рис, хоча ступінь їх близькості може бути різною – від майже повного збігання до протилежності.

Необхідно окреслити найважливіші характеристики іміджу, які виділяють сучасні політологи. Зокрема, імідж обов'язково повинен бути прагматичним, тобто створюватися з визначеними цілями. Він повинен бути реалістичним, тобто містити риси, що сприймаються однозначно як приналежні до світу реального. Як психічний образ імідж — явище нестійке, тому його постійно необхідно підкріплювати, як би нагадуючи. Імідж — варіабельний, він не повинен бути «жорстким», його характеристики повинні підбудовуватися під конкретні бажання громадян. Важливою вимогою-характеристикою є його цілісність, тобто внутрішня несуперечність.Також імідж повинен бути пасивним, оскільки імідж певною мірою відповідає дійсності, то той, хто створює його, швидше прагне уподібнитися іміджу, ніж робити імідж своєю