подобою. А також, не менш важливим є те, що імідж має бути яскравим і конкретним, - «він краще спрацьовує, якщо апелює до почуттів, швидко сприймається, коли зосереджується на певних рисах і яскраво висвітлює одну або кілька характерних ознак» [15 с.247]. Імідж повинен відображати соціальні очікування великих груп, тоді він буде стійким та привабливим.
А отже, в лідері населення повинно бачити ті характеристики, які воно саме вважає визначальними. Звідси важливість соціологічних опитувань, які допомагають виокремити центральні для образа лідера характеристики. Лідер служить для нас поводирем у майбутнє, ми його й обираємо заради тих чи інших позитивних зрушень у майбутньому. В цьому плані політика експлуатує активно саме поле майбутнього. Формування позитивного іміджу політика – надзвичайно важливий для нього елемент, оскільки політичний імідж та процес його формування є речами, які мають тривалий термін впровадження.
2. Основні технології конструювання політичного іміджу
Метою будь-якої передвиборної кампанії є створення у виборців привабливого образу кандидата, який спонукав би віддати голоси на виборах саме за нього. Імідж є свого роду проміжною ланкою між політиками і виборцями, які знайомі не з реальним політиком, а з його іміджем. Відомий американський спеціаліст по створенню іміджу Р.Прайс підкреслював, що електорат реагує на образ, а не на людину. Значення має не те, що є, а те, створюється, і не стільки те, що створюється, скільки те, як електорат сприймає. Саме тому потрібно змінювати не людину, а враження, що вона справляє.
Імідж політика витворюється з реально властивих певній особі характеристик. Тому при формуванні іміджу необхідно орієнтуватися на особистісні характеристики кандидата, оскільки відірваний імідж не можна «наклеїти» на кандидата, якщо він йому суперечить».
Завданням іміджу – є зробити так, щоб кандидат сприймався, як носій необхідних рис і здібностей, притаманних ідеальному політику, тобто сприймався якомога ближче до стратегічного образу. Досить цікавою з цього приводу є позиція О.Руської. Вона вважає, що візуальний образ «працює» перші п`ять хвилин. Пуста людина може викликати фурор, «тримати» публіку якийсь час, але викриття неминуче. «Імідж слід творити в середині себе, усувати непотрібні комплекси, виробляючі певні манери, звички, образ думок. Думки і самовідчуття впливають на вираз обличчя, очей, голос, манеру сидіти, стояти, дивитися, говорити»[33 с.77].
Побудову іміджу можна означити як комунікативне програмування, оскільки йдеться про відбір форматів найбільш сприятливих для лідера. Так свідомо створюють формати, завдяки яким лідер здатен проявити свою значущість, «монументальність» і, відповідно, навчають уникати форматів, які можуть продемонструвати не ті якості, які становлять комунікативний процес.
Формування ефективного політичного іміджу – процес нелегкий та тривалий, що залежить від багатьох факторів. Однак будь-який імідж повинен обов`язково задовольняти декілька загальних вимог: 1.у політичному іміджі повинні обов'язково бути риси переможця. Це повинно виявлятися насамперед в оцінках особистості.
2. необхідно, щоб у політичному іміджі були присутні «риси батька». Дана вимога є відображенням фрейдистських поглядів на проблему лідерства. Так за 3. Фрейдом, маса просто має потребу в лідері, як сімейство має потребу в авторитетному батьку. Самі такі стійкі соціальні чекання і стали основою цієї важливої вимоги до іміджу.
3. стереотипна багатоплановість іміджу. Така стереотипність повинна бути варіабельною та багатоплановою, тобто спрямованою на окремі соціальні групи чи країни, тому що в них свої специфічні стереотипи.
4. відкритість. Цю вимогу можна вважати наслідком другого і третього. Відкритість сприймається, як ефективний зворотний зв'язок виборців з лідером.
5. ефективні комунікації. Імідж транслюється в процесі численних політичних комунікацій.
6. оточення. Існує крилате висловлення «короля робить його свита». Воно цілком справедливе й у випадку формування ефективного іміджу під час виборчих кампаній.
7. раціональна інновація, неординарне рішення.
Наступною досить важливою проблемою ефективного політичного іміджу є фактори, які в першу чергу впливають на формування позитивного іміджу політика.
Американські фахівці, що володіють у цій справі величезним досвідом, вважають, що імідж політика високого рангу визначається трьома групами основних факторів. Перший фактор формування реального іміджу становлять особистість політика і його діяльність. До набору «особистість політика» входять такі складники: зовнішні данні (привабливість, вік і здоров`я, звичка одягатися, міміка і рухи); наявність чи відсутність харизми; темперамент; характер; здібності; а також особливості мотиваційної сфери (мотиви участі в політичній діяльності). Другою важливою складовою першого фактора є політична позиція вцілому (приналежність до тієї чи іншої партії руху), передвиборна програма та діяльність політика.
Безперечно, для політика важливо демонструвати розум, компетентність та професіоналізм, моральні якості, але не варто недооцінювати значення зовнішніх факторів. Дві третини виборців підтверджують, що для них важливо, як кандидат виглядає і як говорить. Іоднією з цих причин є те, що партії або кандидати дуже часто пропонують схожі програми. Саме тому в свідомості формується не стільки образ ідей, скільки образ конкретних особистостей, тобто «виборець голосує в першу чергу за особистість, але не за програму» [10 c.23].
Другим фактором формування іміджу є форми отримання інформації про політика і його діяльність. Таких форм існує три – через особисті враження, засоби масової інформації та циркулюючі в суспільстві чутки.
Третій фактор – це є історичні події або труднощі, з якими стикається політичний діяч в даний період часу.
Головний іміджеутворюючий фактор за О.Руською – легенда. «…імідж лише тоді виконує свою роль, коли за ним стоїть і добре читається «легенда». Ми всі подаємо світу себе через форму, через образ. А те, що лідер хоче цим представити, -