В свою чергу використання вербальних та лінгвістичних прийомів є не настільки діючі, як попередні, і, як правило, не мають самостійного психологічного значення. Але їх застосування може досить суттєво підсилити результативність існуючих технологій. Такі прийоми діють на підсвідомий рівень сприйняття, програмуючи раніше задане відношення до кандидата.

Вербальні та лінгвістичні прийоми застосовують в тих випадках, коли недостатньо переконуючих фактів, що свідчать про сильні сторони особистості кандидата або про його явні переваги.

А отже, найважливішою умовою ведення ефективної політичної діяльності будь-якого рівня є формування привабливого (іноді такий імідж називають діючим, ефективним, вдалим) політика, кандидата на високу виборну посаду, о не є можливим без спеціально розроблених технологій.

3. Засоби формування іміджу політика

Для того щоб розглянути засоби формування іміджу політика потрібно спочатку дати визначення самим засобам. А отже, під засобами розуміють джерела, що існують в наявності і здатні бути мобілізовані, приведені в дію та використані для досягнення визначеної мети, здійснення плану або вирішення якого-небудь завдання.

Будь-який політик по-справжньому здобуває популярність, а то і славу, як правило, за допомогою засобів формування іміджу. Одним з найбільш основних є засоби масової інформації (ЗМІ) — телебачення, радіо, інтернет, газети і журнали. Один вдалий виступ у ефірі чи яскрава стаття в популярній газеті з мільйонним тиражем набагато вагоміше, ніж десятки промов на мітингах і зборах; адже в першому випадку аудиторія на кілька порядків вище, та й ми звикли з повагою відноситься до ефірного і друкованого слова.

Взаємини політика з засобами масової інформації повинні знаходиться в самому центрі його політичної діяльності, стати об'єктом пильної уваги його радників і консультантів. Багатьох нині впливових політиків, власне кажучи, «зробила» саме «четверта влада» — так прийнято називати ЗМІ, віддаючи належне їх можливостям і впливу. Любов до окремих політиків «четвертої влади» стає гарантією переваг виборців, способом входження в політичний «світ». Так, наприклад, успіх В. Путина є, насамперед, заслугою консолідованих ЗМІ і, насамперед, телеканалів.

З розвитком системи масової інформації, особливо її електронних засобів, з'явилася реальна можливість психологічної обробки всього населення країни без створення розгалуженої мережі пропагандистських установ. Такий вплив, а нерідко і пряме маніпулювання, по каналах засобів масової інформації здійснюється тими політичними силами, що безпосередньо зацікавлені в строго визначеному висвітленні подій і діяльності конкретних політичних лідерів, тобто вигідної їм міфології. Тому виходить, що «відкритий» ефір, «вільне» телебачення, «незалежна» преса часто служать не тільки благим цілям. На хвилі, можливо, і щирих пристрастей можна внести у свідомість народу помилкові установки й орієнтири, повести їх від логіки, здорового глузду.

При організації взаємодії зі ЗМІ важливо виділити ті з них, що дадуть найбільший ефект. Зараз пріоритет віддається телебаченню, адже телебачення найбільш успішно створює нових кумирів. Так Жак Сегэла говорить, що телебачення опинилося сьогодні основним інформаційним нервом, котрий в змозі інтегрувати суспільство, перебороти його стремління до фрагментарності. Якщо раніше ці функції книги або газети чи журнали, то сьогодні функція такого «синхронизатора» суспільної думки належить телебаченню.

Таким чином, стає очевидним, що будь-який політик у процесі виборчих кампаній і зв'язаного з ними політичного протиборства повинен прагнути організувати конструктивну взаємодію зі ЗМІ і насамперед — з телебаченням. Доречі, в нас у країні ситуація непроста. Телевізійні програми дивляться всі, але довіра до них украй низька. Причин тому чимало. Важливо інше — в останні роки його вплив неухильно падає, тому деякі партії і рухи воліють працювати з виборцями за технологією «від дверей до дверей», і це дає гарний результат.

Важливим засобом формування іміджу політика є: створення рекламних роликів під час передвиборчої кампанії. Рекламні ролики кандидата під час передвиборчої кампанії — це могутній засіб по створенню іміджу політиків. У створенні рекламних роликів, що відповідають загальній виборчій стратегії кандидата, необхідна участь аналітика (людини, що, ґрунтуючись на даних соціологічних дослідженнях, може сформулювати концепцію ролика), а також автора сценарію, режисера та психолога.

Для такого ролика потрібний набір кадрів, що змінюють один одного, де кандидат показаний під час його роботи. 30-40 секунд, де кандидат показаний у самі кульмінаційні моменти своєї роботи для того, щоб нагадати виборцям, що він уже зробив і підсвідомо вселити думку про те, що він ще може зробити. Важливо використовувати кадри, де кандидат знаходиться серед людей, спілкується з ними. Необхідно використовувати такі яскраві емоційні моменти, як приваблива посмішка, міміка кандидата, удалий жарт, але потрібно бyти з цим обережним так як на думку Жака Сегєли в політиці юмор ніколи не дає позитивного результата.

Стандартний хід у ролику-біографії — розповідь кандидата про самого себе. У кадрі, як правило, використовують старі сімейні фотографії, архівні зйомки. Кадри, текст, голос кандидата — усе це працює на позитивний імідж кандидата. Після перегляду такого ролика кожний може переконатися в тім, що він такий же, як і всі, але трошки краще.

Можливий варіант, коли текст за кадром читає диктор. Але у цьому випадку необхідно солідаризуватися з виборцями, тому використовують висловлювання: «Наш кандидат», «Ми», «Голосуємо за» і ін.

Політику за родом своєї діяльності приходиться спілкуватися з великою кількістю людей як в особистих бесідах,