так і під час публічних зустрічей. Природно, немаловажним фактором успішної діяльності є те, як сприймають його оточуючі. Сприйняття, у свою чергу, багато в чому залежить від самопрезентації — від того, як людина сама себе підносить. Самопрезентація піддається коректуванню і піддана змінам як у позитивну, так і в негативну сторону. Основою позитивної самопрезентації є гармонія трьох величин, це – атрибути невербального поводження (погляд, жест, міміка, посмішка, рухи тіла); атрибути вербального поводження (інтонація, темп мови); одяг. Психологами встановлено, що саме в людей з позитивною самопрезентацією отчуючі припускають наявність різноманітних достоїнств; вони більш привабливі як у професійній кар'єрі, так і в особистому житті.
Не менш важливим засобом комунікації є листівки. Але досить часто, при написанні листівок, порушується одне з головних вимог передвиборчої боротьби – відмінність від конкурента. Тобто майже всі програми виглядають начебто написані однією людиною.
А.И.Ковлер, виходячи з рекомендацій політичних психологів, запропонував схему програми кандидата:
констатація існуючих на сьогодні проблем з чітким цифровим викладом;
основні заходи по вирішенню цих проблем з точки зору кандидата;
можливий особистий вклад кандидата для здійснення цих заходів;
призив підтримати кандидата своїми голосами.
Плакат же, як наступний засіб політичної комунікації, повинен швидко читатися, він повинен залишатися в пам`яті, кидатися в очі, виділятися тим або іншим способом. В рамках тексту плаката потрібно виділяти кольором або шрифтом особливо важливі ключові повідомлення. Плакат легко закріплюється в пам`яті.
Що ж до листівок та плакатів, то їх потрібно розміщувати в місцях природної затримки уваги людини. Не плакат повинен затримати людину на секунду, а сама людина в цьому місці звичайно затримується.
Роллан Барт вважає, що створює особистісний зв`язок між кандидатом та виборцями cаме портрет. У фотографії передаються всі його сімейні та психічні обставини, весь його стиль життя. Передвиборчий портрет як би покликаний зблизити кандидата та виборця. «В глядачі природно, передбачається деяка співучасть: передвиборна фотографія – це є його дзеркало, у ній він читає звичне та знайоме для себе, у ній виборцю вбачається його особистий образ, просвітлений, ідеалізований гордо підвищений до типовості» [17 c.202].
Суттєвою частиною кампанії є промова кандидата. Американська історія виборчих промов починається з 1840року, коли вперше кандидат став агітувати за себе. Це був У.Гаррісон. на протязі кампанії він зустрівся з 200 тис. чоловік. У подальші роки кандидати все ширше і ширше використовували такий засіб для збільшення свого електорату.
Промова – це серйозне організований захід, де стають важливими усі деталі, навіть фізіологічні потреби. Промова стає важливою прикметою лідера. На протязі промови ні одне слово з боку кандидата не може бути таким, котре виборці чують вперше. Слова повинні відповідати бажанням та інтересам виборців. Також важливим параметром промови є її тривалість. Так на думку Жака Сегели п`ятихвилинні промови краще служать цілі. Саме за таких умов цей засіб формування іміджу буде ефективним.
В промові кандидат повинен максимально зблизитися з аудиторією, показати себе в якості того, хто знає всі їх проблеми, сам є вихідцем із такого ж середовища. Тільки таким чином слухачі починають не тільки позитивно оцінювати промовляючого, але і переносять цю позитивну оцінку на зміст самої промови.
Не можна опускати такий важливий і одночасно такий давній засіб формування іміджу політика, як чутки. Чутки є ідеальною інформаційною одиницею в області іміджу та паблік рілейшнз. Таке інформаційне повідомлення не вимагає підписки у виді багатомільйонного пропагандистського апарата, а рух відбувається сам собою. Сьогодні, коли преса і телебачення стали відгукуватися на чутки, ми можемо бачити наочно маштабність цього виду повідомлень усного каналу.
Парадокс полягає в тім, що давній «телеграф джунглів» – чутки – це одночасно на думку Сегела, і найсучасніший спосіб політичних комунікацій. Зараз, як він говорить, друге покоління комунікацій: час оглушливої реклами пройшов, ми вступаємо в більш витончену епоху. Найбільш надійними засобами сьогодні є вже не розклеювання афіш, а інформація, що запускається малими дозами та випромінюється з усіх сторін.
Дослідники розмежовують спонтанні та навмисні чутки. При цьому виділяють і істотний позитивний момент, котрий несуть чутки. Чутки про деяку подію, що насувається, підвищують суб'єктивну імовірність його появи. Люди починають вважати подію вже в якомусь ступені відбувшоюся – немає диму без вогню, люди даремно говорити не будуть, що дозволяє і легше її перенести. На підсвідомості в такому випадку відбувається натупна операція, яа приводить до висновку: навіщо хвилюватися і тривожитися, якщо це неминуче наступить. Роль чуток у даному випадку позитивна, оскільки вони дозволяють знімати напругу, тривогу, додаючи відносно мало зусиль. Відбувається приєднання індивідуальної свідомості під захист свідомості масового.
Іншою важливою функцією чуток є інформаційна. Тобто обмін та обговорення нової інформації, що походить від чуток, дає учасникам взаємодії можливість побудови міркувань, щодо оточуючої реальності. Населення завжди має потребу в розумінні навколишньої дійсності, якщо цей системний характер не досягати офіційним шляхом, то приходиться вирішувати шляхом неофіційним, - за допомогою чуток.
Третьою особливістю інформації, яка передається за допомогою чуток є орієнтація на закриті з погляду офіційного дискурса сфери – тобто з допомогою слуха можна говорити про те, про що в даній культурі говорити не можна.
У ряді випадків інформація, що міститься в чутках, стає елементом політики. З метою політичної боротьби відбувається переклад потрібної інформації з офіційної в чутки.
Чутки можна розглядати як свого роду «гіпербалізатор», оскільки він доводить