Дж.Честара вважає, що з метою спростування чуток відповідну інформацію варто обнародувати не в момент одержання чуток, а як би паралельно йому. При цьому дана інформація повинна бути ще більш посиленою, чим самі чутки.

Чутки за своєю суттю являє той же міф, що виникає в усній формі в навколишніх його письмових і офіційних контекстах. Міф заповнює своєю інтерпритацією дійсності той вакуум, що утвориться в системній картині світу. Ми легко приймаємо міф, оскільки він дає нам відповіді на питання, чітко сформульовані масовою свідомістю.

Потрібно зазначити, що репутація політика відбита в чутках і історіях про нього, переданих усно і через ЗМІ (але засоби масової інформації, як правило, вносять свої оціночні судження, перекручуючи первинний імідж). У них підкреслюються його різні людські і ділові якості, здатність бути лідером і його моральні установки.

На кінець потрібно зауважити, що найдійовішим засобом формування іміджу політика опиняється саме форма, так як зміст фактично однаково наближений у всіх кандидатів. Завданням стає – пошук такої форми, котра буде довше зберігатися в пам`яті виборців.

Висновки

Проведений аналіз сутності та основних характеристик іміджу наштовхує на думку про те, що імідж політика являє собою складне переплетення різних аспектів політичної поведінки лідера, його світоглядних установок, нарешті, різноманітних зовнішніх виявів його особистості. Політичний імідж виступає як опосередковуючий елемент взаємовідносин політичного діяча та його електорату, дає загальне уявлення про політичний курс лідера.

З усього вище сказаного можна зробити висновок, що під іміджем розуміють враження яке справляє особа, компанія або інститут на одну або більше груп громадськості. Це не малюнок, не калька, не розроблене в найменших деталях точне зображення, це – переважно кілька деталей, що емоційно впливають. Незважаючи на конкретність, образ має бути до певного ступеня невизначеним. Він знаходиться десь між почуттям і здоровим глуздом, між очікуванням і реальністю. Він має витримувати непередбачуваний розвиток подій і зміни в уподобаннях, відповідати бажанням різних людей. Імідж повинен носити цілісний, погоджений характер, окремі риси його не повинні суперечити одна одній.

Проведений аналіз показує, що не варто перебільшувати ролі іміджу, який лідер та його команда вкладають в суспільну свідомість. Адже в разі з`ясування невідповідності особистих якостей реального політика уявленням про нього, що вдалося сформувати через засоби масової інформації, негативний ефект виявиться настільки сильним, що нейтралізувати його буде надзвичайно важко.

Імідж є надзвичайно складним феноменом, який створюється завдяки специфічному сплетінню інформаційних, емоційно-комунікативних і діяльнісних чинників. Це поєднання раціональних та ірраціональних чинників впливу на суспільну та індивідуальну свідомість передбачає використання як політологічних і соціопсихологічних наукових досліджень, так і творчих методів світу мистецтва.

В роботі доводиться що, піармен здебільшого має справу не з тими іміджами, що формуються у свідомості індивіда завдяки безпосередньому спілкуванню з чималою гамою обставин повсякденного життя, а тими, що стосуються сприйняття певної особистості, яке складається під впливом практичних дій (того, що вона робить) та усних заяв, друкованих матеріалів та інших повідомлень (того, що вона говорить), які самі по собі вже містять елементи образу (іміджу).

Важливо підкреслити, що спеціально конструйований в процесі передвиборної кампанії імідж може якісно відрізнятися від того образу, який існує у населення. Образи можуть змінюватись – під впливом змін особи самого кандидата, інформації про нього з джерел, що заслуговують довіри, й завдяки зміні установок самих виборців. Тобто імідж можна цілеспрямовано формувати в масовій свідомості за допомогою пабліситі, реклами або пропаганди, уточнювати або переробляти з допомогою модифікації діяльності, вчинків і заяв соціального суб`єкта.

Політичний лідер повинен мати команду для формування свого іміджу, свого іміджмейкера і уважно ставитися до його порад. Судячи з того, що в Україні навіть напередодні президентських виборів немає однозначно привабливого претендента, - наші лідери ще не ставляться серйозно до побудови свого іміджу. І ЗМІ працюють, і наочності досить, є епатажність, є використання різних стратегій, а привабливості мало, тому і довіра у електорату низька.

Безсумнівно, автор в даній роботі не зміг звернути увагу на всі аспекти теми і багато проблем потребують подальшого вирішення.

Отже, автором були розглянуті основні характеристики політичного іміджу, загальні вимоги, що обумовлюють його ефективність, умови та фактори його привабливості, основні технології в тому числі основні психологічні технології та засоби формування іміджу політика.

Список використаних джерел: