Місцеві вибори

Зміст

Вступ

Тема даної курсової роботи – „Місцеві вибори”.

Мета написання даної роботи полягає в дослідженні питань, пов’язаних з поняттям, сутністю та особливостями проведення місцевих виборів в Україні. Дана робота має на меті допомогти набути основ фундаментальних знань з конституційного та муніципального права, що стануть підгрунтям у вивченні даного питання, у правильному розумінні приписів чинного законодавства та правової практики.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що демократичність держави і суспільства насамперед визначається рівнем розвитку народовладдя, тобто тим, наскільки реально існуючі процедури виявлення і здій-снення волі народу впливають на управління державними та суспільними справами. Найбільш ефективно такий вплив може здійснюватись у формі прямого (безпосереднього) народовладдя, під яким розуміється безпосередня участь громадян у здійсненні державної влади, їх пряме волевиявлення під час прийняття державних рішень. Саме тому актуальним є вивчення особливостей здійснення народовладдя в Україні.

Основними завданнями при написанні роботи стали:

підбір та аналіз нормативних та наукових джерел, присвячених проблемам місцевих виборів;

узагальнення отриманих даних;

оформлення результатів дослідження у вигляді дійсної курсової роботи.

В роботі розкриті наступні питання:

поняття, сутність виборів, конституційне регулювання виборів як форми прямої демократії;

порядок проведення місцевих виборів в Україні;

поняття абсентеїзму, його негативні наслідки та шляхи запобігання.

При написанні роботи автором були використані Конституція України, Закони України та інші нормативні документи, підручники, статті, монографії з питань, конституційного, адміністративного, муніципального права, тощо.

1. Конституційне регулювання виборів як форми прямої демократії

Безпосереднє народовладдя

Першою в історичному плані була саме ця форма на-родовладдя. В умовах первісного суспільства вона здій-снювалась у вигляді загальних зборів членів конкретної спільноти, а у перших державних утвореннях — у вигляді народних зборів, в яких брали участь усі громадяни (крім рабів, які громадянами, а подекуди і людьми не вважались, а тому до вирішення загальнодержавних справ не допускались). Участь у народних зборах усіх вільних громадян, в ідеалі, повинна була забезпечувати прийняття рішень, які відповідали б інтересам більшості у даному державному ут-воренні. Класичним прикладом народних зборів як форми прояву безпосередньої демократії є організація державної влади в античних Афінах.

Із розвитком та ускладненням суспільних відносин класичні зразки прямого народовладдя внаслідок значного зростання кількості населення держав стало важко, а то і неможливо здійснювати з суто технічного боку. Крім того, народні збори стали перешкодою на шляху реалізації інте-ресів панівної верхівки суспільства, що й зумовило ви-никнення нових форм прояву безпосередньої демократії. [14,c.66]

Так, у Стародавньому Римі народ поділявся на декіль-ка центурій, до однієї з яких належав кожний вільний гро-мадянин. У відповідних центуріях відбувались загальні збори їх членів. Рішення центурії формулювалось відпо-відно до волі більшості учасників зборів. Загальнодержав-ним визнавалось рішення, яке підтримувалось найбіль-шою кількістю центурій. При цьому незаможні плебеї, які становили абсолютну більшість серед римських громадян, утворювали лише одну центурію. А порівняно невелики кількість заможних патриціїв поділялась на декілька центурій. Така організація суспільства забезпечувала вирі-шальне значення голосів меншої частини громадян при прийнятті загальнодержавних рішень. Однак і в цьому разі у прийнятті загальнообов'язкових рішень брали безпосе-редню участь усі громадяни держави.[14,c.67-68]

Представницька демократія

Із розвитком і зміцненням держав, ускладненням їх політичних систем стало неможливо вирішувати усі пи-тання загальнодержавного значення шляхом залучення до цього всього населення, кількість якого постійно збільшу-валась. За цих умов зародилась і набула поширення інша форма народовладдя — представницька, її сутність полягає в тому, що при цьому більшість загальнодержавних питань вже вирішуються не усіма громадянами держави, а лише їх певними групами. Останні є повноважними представ-никами населення, від імені та за дорученням якого вони приймають рішення, що стають обов'язковими до вико-нання. Група, яка представляє все населення держави, ут-ворює загальнодержавний орган, що дістає право виступа-ти від імені усієї держави і приймати рішення, обов'язкові до виконання на всій її території. Такі представницькі органи можуть називатись по-різному — парламент, наро-дні, національні збори, конгрес тощо. В Україні пред-ставницьким органом, уповноваженим приймати загально-обов'язкові в межах усієї держави рішення (закони), є Верховна Рада.

Поряд із колективними (колегіальними) загальнодер-жавними органами можуть створюватись й одноособові органи, уповноважені виступати від імені держави. В Україні, як і в багатьох інших країнах, це Президент.

Група ж осіб, яка виступає від імені певної частини на-селення держави, утворює орган місцевого самоврядуван-ня (місцеву раду, муніципалітет тощо), який може приймати рішення, що є обов'язковими до виконання у межах відповідної частини території країни і стосуються питань, які належать до компетенції такого органу.

Із розвитком та вдосконаленням форм прояву пред-ставницького народовладдя вони починають постійно за-стосовуватись для повсякденного управління справами держави і суспільства. Однак безпосереднє народовладдя не вилучається з державно-правової та політичної прак-тики. Більше того, його значення зростає.

Практика виробила різні форми здійснення безпосеред-нього народовладдя (прямої демократії). Проте найбільше визнання і поширення дістали вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування і референдум.

Поняття і сутність виборів

Термін "вибори" означає процес, в результаті якого певна спільність лю-дей, почасти організована у політич-не об'єднання, шляхом голосування формує державний орган чи заповнює вакантну виборну посаду. Утворені в результаті виборів органи або обрані посадові особи набу-вають права під час виконання своїх функцій виступати від імені певної спільноти людей і наділяються повнова-женнями приймати загальнообов'язкові рішення.[14,c.69]

За допомогою виборів формується значна частина органів державної влади та органів місцевого самовряду-вання. Інакше кажучи, саме завдяки виборам, що є фор-мою безпосереднього народовладдя, одержують можли-вість функціонувати на законних підставах органи пред-ставницької демократії.

Вибори були відомі вже первіснообщинному ладу, де