Дипломна робота на тему:

Пряме народовладдя в Україні

ПЛАН

Вступ

Політичний світ кінця ХХ початку ХХІ століття не можна собі уявити без демократії. У всьому світі найбільш цивілізованою формою правління вважають республіку, її особливістю є - формування органів влади шляхом виборів.

Сучасна Україна переживає складний час становлення демократії, є ламка стереотипів, що залишилися від тоталітарного минулого. При переході від тоталітаризму до демократії, можливо, неминучим є тип авторитарної держави, вже сьогодні на місцевому рівні визначились ці тенденції.

У зв’язку із цим особливе значення отримують існуючі у нашій країні інститути громадянського суспільства, як зв’язуюча ланка, яка може вивести Україну до демократії еволюційним шляхом, без революційних потрясінь. Один із таких інститутів – вибори.

Політичні вибори – це найбільш поширена, доступна і масова форма участі громадян у суспільно-політичному житті, у формуванні влади. Це дієвий засіб впливу людей на урядовий курс, спосіб виявлення їх лояльного або навпаки критичного ставлення до влади, її рішень і дій. Вибори – це колегіальне ухвалення рішень зі спільних проблем, питань загального значення. Через це вони є визначальною ознакою демократичного стану суспільства і водночас знаряддям його встановлення. Вибори є реалізацією ідеї представницької демократії та способом формування законодавчого органу – парламенту та інших вищих органів держави, зокрема в республіках обирається глава держави – президент. Водночас вибори є способом формування органів місцевого самоврядування.

Вибори – це висування певною групою людей одного або кількох своїх представників для виконання якихось громадських функцій. Політичні вибори – демократичний спосіб формування, періодичної чи позачергової зміни персонального складу органів державної влади або підтвердження повноважень на новий строк, процедура призначення посадових осіб через вільне волевиявлення дієздатних громадян шляхом голосування за кандидатів, висунутих відповідно до встановлених законом правил та процедур.

Вибори та референдуми є центральною подією політичного життя демократичного суспільства. Завдяки їм відбувається легітимізація політичної системи й уряду, репрезентація суспільних груп та соціальних позицій, зосередження волі народу на постаті обранця, здійснення конкурентної боротьби та розв’язання конфліктів у чітко визначених рамках закону й процедур, уможливлюється контроль, висловлення схвалення чи засудження діяльності державних чиновників. Під час виборів громадяни вирішують, яка партія чи політична сила має здійснювати суспільне врядування у наступний визначений проміжок часу.

Актуальність вибраної теми є беззаперечною. Хоча і позаду Всеукраїнський референдум 2000 року, парламентські та місцеві вибори 2002 року, вибори Київського міського Голови, але майбутні вибори Президента України та зміни у виборчому законодавстві вимагають наукового осмислення виборчих процесів у нашій державі, їх всебічного, в тому числі, правового аналізу.

Розділ І. Пряме народовладдя, як гарант демократичної держави

1. Поняття прямого народовладдя

Демократичність держави і суспільства насамперед визначається рівнем розвитку народовладдя, тобто тим, наскільки реально існуючі процедури виявлення і здійснення волі народу впливають на управління державними та суспільними справами.

Найбільш ефективно такий вплив може здійснюватися у формі прямого (безпосереднього) народовладдя. Під прямим (безпосереднім) народовладдям розуміється безпосередня участь громадян у здійсненні державної влади, їх пряме волевиявлення під час прийняття державних рішень.

Першою в історичному плані була саме ця форма народовладдя. В умовах первісного суспільства вона здійснювалась у вигляді загальних зборів членів конкретної спільноти, а у перших державних утвореннях – у вигляді народних зборів, в яких брали участь усі громадяни. Участь у народних зборах усіх вільних громадян, в ідеалі, мали забезпечувати прийняття рішень, які відповідали б інтересам більшості у даному державному утворенні.

Класичним прикладом народних зборів як форми прояву безпосередньої демократії є організація державної влади в античних Афінах.

Із розвитком і зміцненням держав, ускладненням їхніх політичних систем стало неможливим вирішувати усі питання загальнодержавного значення шляхом залучення до цього всього населення, чисельність якого постійно збільшувалася. За цих умов зародилася і набула поширення інша форма народовладдя – представницька.

За такої організації більшість загальнодержавних питань вже вирішуються не усіма громадянами держави, а лише певними групами їх. Останні є повноважними представниками населення, від імені та за дорученням якого вони приймають рішення, що стають обов’язковими до виконання. Група, яка представляє все населення держави, утворює загальнодержавний орган, що дістає право виступати від імені всієї держави і приймати рішення, обов’язкові до виконання на всій її території.

Такі представницькі органи можуть називатися по-різному – парламент, народні, національні збори, конгрес тощо. В Україні представницьким органом, уповноваженим приймати загальобов’язкові в межах усієї держави рішення (закони), є Верховна Рада України.

Поряд із колективними (колегіальними) загальнодержавними органами можуть створюватись й одноособові органи, уповноважені виступати від імені держави. В Україні, як і в багатьох інших країнах, це є Президент.

Група ж осіб, яка виступає від імені певної частини населення держави, утворює орган місцевого самоврядування (місцеву раду, муніципалітет тощо), який може приймати рішення, що є обов’язковими для виконання у межах певної частини території країни і стосуються питань, які належать до компетенції такого органу.

Із розвитком і вдосконаленням форм прояву представницького народовладдя вони починають постійно застосовуватись для повсякденного управління справами держави і суспільства. Однак безпосереднє народовладдя не вилучається з державно-правової та політичної практики. Саме завдяки безпосередньому народовладдю створюються органи представницького народовладдя. Більш того, його значення зростає.

Чинна Конституція України, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Здійснення влади народом відбувається за Конституцією, як безпосередньо, так і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Тобто Конституція України проголошує всебічне і повне народовладдя.

З правової точки зору, народовладдя означає приналежність усієї