злочину - умисне порушення таємниці голосування під час проведення передбачених законо-давством України виборів — карається позбавленням во-лі на строк від одного до трьох років. Ті ж діяння, вчи-нені членом виборчої комісії або іншою посадовою осо-бою з використанням влади чи посадового становища, караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права займати певні посади чи за-йматися певною діяльністю на строк до п'яти років.
Розділ ІІІ. Референдум в Україні
1. Поняття і види референдумів
Особлива роль у системі народовладдя в Україні на-лежить референдумові, як найбільш органічній і при-родній формі народовладдя.
Прийнято вважати, що перший в історії людства ре-ферендум був проведений у Швейцарії ще у 1439 р. Ни-ні інститут референдуму законодавче закріплений в кон-ституціях та інших нормативно-правових актах багатьох країн: Швейцарії, Франції, ФРН, США, Данії, Італії, Іспанії, Швеції, Норвегії т. ін.
В теорії конституційного права (як національного, так і зарубіжного) визначення референдуму не завжди однакове. Найчастіше референдум ототожнюють з опи-туванням громадської думки, з плебісцитом. Іноді рефе-рендумом називають будь-яке голосування виборців не-залежно від його наслідків.
Справді, за своєю суттю референдум, як і інші фор-ми народовладдя — вибори, народне обговорення і опи-тування, є правом реальної суверенної і верховної волі народу, проте за своїм змістом і формою здійснення, тобто за предметом і методом правового регулювання референдум істотно відрізняється від інших форм на-родовладдя. Волевиявленням народу у вигляді результатів голосування стверджується або ні винесений на референ-дум закон чи рішення. Це дає підстави характеризувати референдум як нормотворчу форму народовладдя.
Відповідно до ст. чинного Закону "Про всеукраїнсь-кий та місцеві референдуми" референдум — це спосіб прийняття громадянами шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодер-жавного і місцевого значення.
Роль референдумів в регулюванні суспільних відно-син визначається з огляду на їхні основні соціальні функції.
По-перше, референдум є одним із основних інст-рументів реалізації права народного суверенітету і легітимізації владних рішень. Легітимізація рішень здійс-нюється як шляхом прийняття закону або рішення під час референдуму, так і шляхом підтвердження рішень органів державної влади з питань, що належать до ви-няткової компетенції референдумів через надання вищої юридичної сили в обох випадках законам та рішенням. Певний рівень легітимізації прийнятих рішень витри-мується і при проведенні консультативних референ-думів, оскільки, за законом, їхні результати розгляда-ються і враховуються державними органами при прий-нятті рішень.
По-друге, референдум є однією з основних форм ре-алізації права національного суверенітету, оскільки, за умов виконання певної конституційної процедури щодо всеукраїнського референдуму і виконання вимог за-кону щодо місцевих референдумів, громадяни України, представники певної нації і народності нашої країни можуть ініціювати проведення того чи іншого рефе-рендуму з питань, пов'язаних з конституційним чи за-конодавчим регулюванням їхніх національних прав і свобод.
По-третє, референдум є одним із способів форму-вання громадської думки.
По-четверте, за умов демократичного суспільства ре-ферендум може бути використаний народом як проти-вага рішенням органів державної влади та місцевого само-врядування, що не задовольняють інтереси громадян.
Запровадження в Україні порядку проведення рефе-рендумів за народною ініціативою створює правові га-рантії здійснення прямого народовладдя.
Виясненню специфічних особливостей референду-мів, а також визначенню їх ролі при регуляції суспільних відносин сприяє аналіз видів референдумів.
Враховуючи світовий і національний політичний до-свід та теоретичні здобутки науки конституційного пра-ва, Конституція, а також Закон "Про всеукраїнський та місцеві референдуми", передбачають наступні види ре-ферендумів. За територіальною ознакою референдуми поділяються на:
1) всеукраїнський;
2) місцевий, причому останній має два підвиди:
а) референдум, що провадиться у межах Автономної Республіки Крим;
б) референдум, що провадиться у межах інших адміністративно-територіальних одиниць.
Всеукраїнський референдум призначається Верхов-ною Радою або Президентом відповідно до їх повнова-жень. Згідно із ст. 73—85 Конституції виключно Верхов-на Рада призначає всеукраїнський референдум з питан-ня про зміну території України, Президент, згідно з ч. 6 ст. 106 Конституції, призначає всеукраїнський референ-дум щодо внесення змін до Конституції відповідно до ст. 156 цієї Конституції і проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою.
Місцеві референдуми призначають відповідні ради з питань, що належать до їх компетенції.
Наступна класифікація видів референдумів пов'я-зана з предметом референдуму. Теоретично предмет референдуму — це питання, вирішення якого відбу-вається шляхом народного голосування. В даному разі залежно від предмету розрізняють наступні референ-думи:
1) обов'язкові;
2) факультативні.
Обов'язкові мають місце у випадках, коли з певних питань рішення не може бути прийняте іншим шляхом, окрім народного голосування, причому законом завжди чітко окреслено коло цих питань. 1 грудня 1991 року в Ук-раїні відбувся перший всеукраїнський референдум, який був обов'язковим в питанні про проголошення незалеж-ності України, виходячи з положень Закону про всеук-раїнський та місцеві референдуми щодо реалізації права Народу України на самовизначення. Згідно із ст. 73 Конституції, нині виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України. Піс-ля прийняття Конституції предмет обов'язкового рефе-рендуму значно розширений. Відповідно до положень ст. 156 Конституції, обов'язкового затвердження всеук-раїнським референдумом потребує законопроект про внесення змін до розділу І "Загальні засади", розділу III "Вибори, Референдум" і розділу XIII "Внесення змін до Конституції України".
Наведені випадки є прикладом абсолютного обов'яз-кового референдуму, проте теорія конституційного пра-ва розрізняє ще й відносно обов'язкові референдуми. Так, за Конституцією Швейцарії, в разі, коли одна із палат Федеральних Зборів винесе постанову про загаль-ний перегляд Конституції, а інша палата з цим не пого-диться, питання перегляду Конституції виноситься на референдум. Тут йдеться не про зміст перегляду, а лише про необхідність його як умовного факту.
Факультативні референдуми — це референдуми, проведення яких можливе, проте не обов'язкове. При-значення референдуму в такому разі залежить від рі-шення органів, що