У практиці зарубіжних країн є ще й такий різновид факультативного референдуму, який проводиться після прийняття відповідного закону вищим представницьким органом країни. Так, у законодавстві Швейцарії пере-дбачене правило, за яким для проведення референдуму необхідно протягом 90 днів після прийняття закону парламентом зібрати 30 тис. підписів громадян, які висту-пають проти цього закону. Із 1944 по 1963 рр. тут прове-дено 20 таких референдумів, причому 8 законів було за-тверджено, а 12 — відхилено. В середньому через проце-дуру факультативного референдуму тут проходить майже З % законопроектів.

Наприклад, в Італії та Австрії проведення референ-думу передбачене регламентами їхніх парламентів як фа-культативних стадій після прийняття законів. Можливо, і в нашому законодавстві варто передбачити проведення референдуму в формі так званого "народного вето", ко-ли народові надається можливість скасувати повністю або частково вже прийнятий законодавчий акт. Закон вважатиметься прийнятим, якщо у визначений термін не будуть подані заперечення від певної кількості виборців. Це посилить роль референдуму як гарантії прав народу у законотворчості.

В українському законодавстві передбачено спеціаль-ні предмети та переліки питань, що виносяться на все-український та місцеві референдуми. Так, ст. З Закону "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" окреслює предмет всеукраїнських факультативних референдумів, до якого зараховано:

З цього переліку видно, що коло питань, які вино-сяться на всеукраїнський референдум, обмежене нормотворчою сферою. На всеукраїнський референдум можуть виноситися лише загальнодержавні питання.

Проте правовий режим проведення референдумів передбачає, що поряд з питаннями, які складають пред-мет всеукраїнських, обов'язкових і факультативних ре-ферендумів, є питання, з яких референдум взагалі не до-пускається, оскільки для їх вирішення потрібні профе-сійні знання, досвід та інші передбачені законом підстави. У зв'язку з цим у ст. 74 Конституції зазначено, що референдум не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії.

Законом про всеукраїнський та місцеві референдуми передбачається, що на всеукраїнський референдум не виносяться питання, віднесені законодавством України до відання органів суду і прокуратури; питання амністії і помилування; питання про вжиття державними органа-ми України надзвичайних і невідкладних заходів щодо охорони громадського порядку, захисту здоров'я та без-пеки громадян; питання, пов'язані з обранням, призна-ченням і звільненням посадових осіб, що належать до компетенції Верховної Ради, Президента та Кабінету Міністрів.

За змістом предмету всеукраїнські референдуми по-діляються на:

До останніх належать, як правило, також референ-думи щодо прийняття, зміни або скасування інших пра-вових актів.

Якщо референдум проводиться з одного і того самого питання кілька разів, то за часом треба розрізняти:

1) повторний референдум з означеного питання про-водиться у такому разі, якщо під час проведення всеук-раїнського або місцевого референдуму були допущені грубі порушення законодавства про референдуми, Вер-ховна Рада України у місячний строк, а відповідний ор-ган місцевого самоврядування — у 15-денний строк мо-жуть призначити повторний всеукраїнський або місцевий референдум на всій території республіки, відповідної адміністративної одиниці або її частини;

2) новий (всеукраїнський) референдум з питань, що раніше виносились на референдум, може бути проведе-но не раніше як через 5 років, а місцевий — не раніше, як через рік від дня попереднього референдуму з цих питань.

2. Принципи і порядок проведення референдумів

Проведення всеукраїнських та місцевих референдумів регламентується Конституцією і Законом про всеук-раїнський та місцеві референдуми. З точки зору порядку проведення референдум можна розглядати як референдний процес (іноді його називають референдарним процесом), який складається з відносно самостійних процедур, що здійснюються у певній послідовності:

Всі стадії референдного процесу підпорядковані за-гальним принципам, властивим виборчому процесові.

У всеукраїнському та місцевому референдумах мають право брати участь громадяни України, які на день про-ведення референдуму досягли 18-ти років і постійно проживають відповідно на території України або області, району, міста, району в місті, селища, села.

Будь-яке пряме або непряме обмеження прав грома-дян України на участь у референдумі залежно від по-ходження, соціального і майнового стану, расової чи національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, політичних поглядів, роду й характеру занять забороняється.

Не мають права голосу громадяни, яких визнано су-дом недієздатними.

Громадяни беруть участь у референдумі на рівних за-садах. Кожний громадянин має один голос.

Референдум є прямим: громадяни беруть участь у референдумі безпосередньо.

Голосування під час референдуму є таємним: конт-роль за волевиявленням громадян не допускається.

Підготовка і проведення референдумів здійснюється на демократичних засадах, відкрито і гласно.

Законом запроваджені гарантії реалізації вказаних демократичних засад.

Підготовка і проведення всеукраїнського референ-думу здійснюється за рахунок Державного бюджету, а місцевих референдумів — за рахунок відповідних місцевих бюджетів.

Першою стадією проведення референдуму є його призначення. При цьому зазначимо, що розрізняють іні-ціативу про проведення референдуму і прийняття відпо-відного рішення про призначення референдуму. Зако-ном детально врегульована процедура реалізації права вимоги проведення референдуму. Зокрема, громадяни України реалізують своє право на ініціативу всеукраїнсь-кого референдуму шляхом збору підписів. Нагадаємо, що їх має бути не менше 3 млн і підписи щодо призна-чення референдуму мусять бути зібрані не менш, як у двох третинах областей і не менш, як по сто тисяч