В.Ф. Проблемы развития непосредственной демократии в Советском государстве: Автореф. Дис. – М., 1965. – С. 3/.
На думку М.П. Фарберова, «Пряме народовладдя означає пряме волевиявлення народних мас при розробці й прийняття рішень, а також їх пряма участь у впровадженні цих рішень у життя, здійснені народного контролю”. /Фарберов Н.П. Демократия развитого социалистического общества. – М., 1975. – С. 19./
Г.Х Шахназаров розуміє під безпосередньою демократією порядок, при якому рішення приймаються на основі прямого і конкретного волевиявлення всіх громадян. /Шахназаров Г.Х. Социалистическая демократия. – М., 1974 – С. 137/.
Досить часто в науці конституційного права вживаються загальні визначення безпосередньої демократії, такі як пряма участь народних мас у вирішенні справ держави і суспільства.
М.Ф. Чудаков визначав, що “безпосередня демократія – це суспільні відносини, в межах яких здійснюється широкий комплекс участі громадян в управлінні справами держави і суспільства, в результаті чого воля громадянина (колективу) безпосередньо, тобто без обов’язкової допомоги обраних (призначених) в державні органи представників впливає на формування державної політики і її здійснення, а також створює представницьку систему і вирішально впливає на її функціонування”. /Чудаков М.Ф. правовые проблемы участия личности в осуществлении непосредственной демократии в СССР: Дис. … канд. юрид. наук. – Харьков, 1982. – С.35./.
З точки зору сучасних російських вчених Ю.А. Дмитрієва, В.В. Комарової, “безпосередня демократія становить собою суспільні відносини, що виникають у процесі роз’яснення певних питань державного та суспільного життя суб’єктами державної влади, правомочними виражати їх суверенітет шляхом безпосереднього власного волевиявлення, яке підлягає у загальному виконанні (в маштабах питання, що вирішується) і не потребує будь-якого затвердження”. /Комарова В.В., Дмитриев Ю.А. Референдум в системе народовластия. – М., 1995. – С. 28./.
Отже, характерними рисами безпосередньої демократії обов’язково мають виступати:
Пряме волевиявлення народу, тобто участь громадян у прийнятті рішень, здійсненні влади від його імені;
Прийняття рішень обов’язкового, імперативного характеру.
Найбільш адекватним сучасному розвиткові суспільних відносин могло б виступати наступне визначення безпосередньої демократі. Пряме народовладдя – це система форм безпосереднього вільного волевиявлення народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні шляхом прямої його участі у встановленні представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування і безпосередньому прийнятті владних рішень з передбачених Конституцією та законами України питань.
2. Основні форми безпосередньої демократії
Багатогранність безпосередньої демократії полягає насамперед у розмаїтті форм її реалізації, сфер застосування у суспільному і державному житті, неможливості формально уніфікувати юридичні наслідки її запровадження. Наукою конституційного права питання форм реалізації безпосередньої демократії розробляється досить давно, проте єдності в тому, що все ж таки вважати формами безпосередньої демократії, поки що немає. Залежно від власного розуміння прямої демократії сучасні вчені включають до її системи ті чи інші форми.
Зокрема, Г.Х. Шахназаров визнає тільки вищі форми безпосередньої демократії – голосування і референдум. /Шахназаров Г.Х. Социалистическая демократия. – М., 1974 – С. 137/.
В.Ф. Коток зараховує до форм безпосередньої демократії революції, з’їзди, наради трудящих, вибори у представницькі органи влади, імперативний мандат (накази виборців, звітність депутатів перед виборцями, право відкликання депутатів), референдум. /Коток В.Ф. Проблемы развития непосредственной демократии в Советском государстве: Автореф. Дис. – М., 1965. – С. 3/.
М.П. Фарберов вказує (поряд із іншими) на наступні форми народовладдя: наради трудящих з питань державного управління, звітність депутатів та інших посадових осіб перед народом, робітничий контроль над виборами, сільські сходи, народні зібрання, всенародні обговорення найважливіших законопроектів і обговорення проектів рішень місцевих рад. /Фарберов Н.П. Проблемы теории социалистического государства и права. – М., 1977. – С. 9./
За радянських часів іноді відокремлювали як особливий вид демократії здійснення влади народу через громадські організації.
Деякі вчені схильні виділять петиції – письмові акти колективного прямого звернення громадян до органу влади з якого-небудь питання з метою прийняття ним законодавчого (чи іншого) рішення або проведення суспільної реформи – як окремий інститут прямого народовладдя.
Однак найбільш слушним є підхід, запропонований сучасними російськими вченими Ю.А. Дмітрієвим і В.В. Комаровою, який полягає в тому, що формами прямої демократії вважаються тільки ті її прояви, які інститують безпосереднє власне волевиявлення господаря повноти державної влади – народу. Ні листи, ні звернення громадян, ні громадські організації не виражають суверенітету народу, ні інститують його безпосереднє державно-владне волевиявлення.
Отже, беручи за систематичний критерій право народного суверенітету, до системи прямого народовладдя треба включити референдуми та вибори, як основні форми, а також народні обговорення, плебісцити, відкликання депутатів, загальні збори населення. Виділення цих форм прямого народовладдя має досить об’єктивний характер, вони можуть застосовуватись у різних правових системах, різних сферах суспільного життя.
Форми безпосередньої демократії класифікуються за:
результатами діяльності (або способом впливу на суспільні відносини) – на імперативні, консультативні, комплексні, правотворчі й ті, що не створюють норм права;
механізмом діяльності – на прямо пов’язані з представницькою демократією, опосередковано пов’язані і не пов’язані з представницькою демократією (або відносно самостійні);
правовими засадами – на діючі на підставі норм права і діючі на підставі традицій, звичаїв;
територіальною ознакою – на національні (загальнодержавні і місцеві);
5) суб’єктами – на всенародні і групові; індивідуальні. /Чудаков М.Ф. правовые проблемы участия личности в осуществлении непосредственной демократии в СССР: Дис. … канд. юрид. наук. – Харьков, 1982/.
Форми безпосереднього народовладдя в різних країнах застосовуються неоднаково. Якщо вибори як найдавніша форма прямого народовладдя, що передбачалась, зокрема, в Європі вже у перших конституціях як спосіб обрання структур парламентського типу, застосовується і зараз у більшості країн світу, то інші форми безпосередньої демократії