3. Виборчий процес та його стадії

Виборчий процес – це врегульована законом специфічна діяльність уповноважених органів і громадян, спрямована на формування якісного і кількісного складу органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Розрізняють кілька стадій (етапів) виборчого процесу. Перша стадія – проголошення або призначення виборів. Новою Конституцією України передбачаються як передумови проведення виборів – проголошення відповідно до календарної дати та призначенні виборів залежно від їх виду. Скажімо, відповідно до ст. 77 Конституції України чергові вибори до Верховної Ради відбуваються в останню наділю березня четвертого року повноважень Верховної Ради. А позачергові вибори до Верховної Ради призначаються Президентом в проводяться в період 60 днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради. Відповідно до ч. 5 ст. 103 Конституції України чергові вибори Президента проводяться в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень Президента. У разі дострокового припинення повноважень Президента вибори Президента проводяться в період 90 днів з дня припинення повноважень.

Вибори можуть призначатись як на вихідні, так і робочі дні. Відповідно до положень Закону “Про вибори народних депутатів України оголошення про початок виборчої компанії здійснює Центральна виборча комісія відповідно до термінів визначених Конституцією та законами України.

Як правило, в Україні день виборів призначається на вихідний день.

Друга стадія – затвердження або утворення виборчих одиниць. Ними виступають виборчі округи і виборчі дільниці. Виборчі округи бувають територіальними та національно-територіальними. Якщо в основу формування представницьких органів закладені не територіальні, а інші принципи, наприклад, виробничий, то виборчими одиницями можуть виступати трудові колективи або їхні об’єднання. Історія становлення інституту виборів представницьких органів на території України знає приклади всіх зазначених видів виборчих одиниць.

У 20-ті роки в практиці державного будівництва було встановлено дві системи представництва: виробнича для робітників, тобто для міського населення, і територіальна для – для селянства. За Конституцією УРСР 1936 року, Конституцією СРСР 1977 року і відповідними виборчими законами до Ради Союзу Верховної ради СРСР проводилися у територіальних округах, а до Ради Національностей – національно-територіальних округах за певними нормами представництва для республік, автономних областей, автономних округів. За Законом СРСР “Про вибори народних депутатів СРСР” (1988 рік) встановлювались норми представництва громадських організацій при виборах народних депутатів СРСР.

Залежно від кількості місць, які мають бути заповнені в одному виборчому окрузі, існує два типи виборчих округів: одномандатні (унаномінальні) де лише на одне місце провадяться вибори у всьому виборчому окрузі, а також багатомандатні (поліномінальні, плюриномінальні), де обирається кілька депутатів. В принципі виборчі округи створюються для забезпечення рівної ваги голосів виборців. Але залежно від густоти та міграції населення в тих чи інших адміністративно-територіальних одиницях за норму представництва може бути обрана або кількість жителів, або кількість виборців. Проте, як правило, остання норма (кількість виборців) запроваджується рідше у світовій практиці виборів оскільки доктринально встановлюється, що депутат представляє все населення. Процедура утворення округів у виборчій термінології називається “виборчою географією” або “виборчою геометрією”

Нині в Україні для кожного виду виборів запроваджено окремий порядок формування виборчих округів. Відповідно до нового Закону “Про вибори народних депутатів України” під час виборів народних депутатів утворюються єдиний багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, територією якого є вся Україна, а його центром – м. Київ, і 225 одномандатних виборчих округів. Виборцями загальнодержавного округу є усі громадяни України, які мають право голосу. Одномандатні виборчі округи утворюються Центральною виборчою комісією з приблизно рівною кількістю виборців у кожному виборчому окрузі на всій території України за пропозиціями відповідно Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських рад із врахуванням адміністративно-територіального устрою України та компактності проживання національних меншин.

Відповідно до закону, місцевості, в яких компактно проживають національні меншини, не мають виходити за межі одного виборчого округу. У випадках, коли кількість виборців, що належить до національної меншини, більша, ніж необхідно для формування одного виборчого округу, округи формуються так, щоб хоча б в одному з них виборці національної меншини становили більшість від кількості виборців у виборчому окрузі. Орієнтовну кількість виборців у виборчому окрузі, номер, територіальні межі та центри виборчих округів визначає Центральна виборча комісія. Відхилення кількості виборців від середньої по Україні кількості виборців у виборчому окрузі не може перевищувати, як правило, 10 відсотків. Не допускається утворення виборчих округів з територій, які не межують одна з одною.

Повідомлення про утворення одномандатних виборчих округів із зазначенням їх номера, центру, територіальних меж та кількості виборців у кожному виборчому окрузі публікується Центральною виборчою комісією у державних засобах масової інформації не пізніше як за 120 днів до дня виборів.

Вибори Президента України проводиться по єдиному загальнодержавному одномандатному виборчому округу, який включає в себе всю територію України.

Для проведення виборів територія єдиного загальнодержавного одномандатного виборчого округу поділяється на 225 територіальних виборчих округів. Кількість таких округів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі встановлюється Центральною виборчою комісією з урахуванням їх адміністративно-територіального устрою та кількості населення. Територіальний виборчий округ включає в себе один або кілька районів, міст, районів у містах або їх частин.

Порядок опублікування відомостей щодо утворення виборчих округів на виборах Президента відповідає порядкові, передбаченому для виборів народних депутатів України.

Виборчі дільниці — це виборчі одиниці, що об'єднують виборців за загальним місцем голосування. Зна-чення виборчих дільниць у виборчому процесі зводиться передусім до технічного забезпечення проведення го-ловних подій виборів