Становлення органів самоорганізації населення, як елемент державної політики в галузі місцевого самоврядування

Зміст

Вступ

Мета написання дослідження полягає в дослідженні питань, пов’язаних з сучасним станом, проблемами та перспективами державної політики в галузі місцевого самоврядування в Україні на прикладі органів самоорганізації населення.

Основними завданнями при написанні роботи стали:

Визначення основних напрямків державної політики в галузі місцевого самоврядування.

Визначення сфер впливу основних суб’єктів державної політики в галузі місцевого самоврядування.

Визначення впливу основних суб’єктів державної політики в галузі місцевого самоврядування на становлення елементів системи місцевого самоврядування на прикладі органів самоорганізації населення.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що Президентом України Л.Д.Кучмою розвиток місцевої та регіональної демократії проголошено одним з найважливіших пріоритетів державної політики на сучасному етапі. На сьогодні в Україні продовжується здійснення широкомасштабної адміністративної реформи, однією з головних цілей якої є децентралізація державної влади та деконцентрація владних повноважень, зміцнення організаційної, правової та фінансово-економічної самостійності місцевого самоврядування; формування самодостатніх, дієздатних органів самоорганізації населення, забезпечення їх необхідними матеріальними і фінансовими ресурсами; реформування адміністративно-територіального устрою тощо.

В роботі розкриті наступні питання:

Державна політика в галузі місцевого самоврядування

Статус органів самоорганізації населення

Основні напрямки вдосконалення нормативно-правової бази, що регулює функціонування органів самоорганізації населення

При написанні роботи автором були використані: Конституція України, Закони України, зокрема, Закон „Про органи самоорганізації населення” N 2625-III від 11 липня 2001 року, Закон України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" N 14/98-ВР від 14 січня 1998 року, Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР, Закон України „Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування” від 15 липня 1997 року N 452/97-ВР, Постанови Верховної Ради України, Постанови та Розпорядження Кабінету Міністрів України, підручники, монографії, наукові статті вітчизняних та зарубіжних фахівців з питань конституційного та муніципального права тощо.

1. Державна політика в галузі місцевого самоврядування

1.1 Визначення державної політики в галузі місцевого самоврядування

Місцеве самоврядування є одним із визначальних елементів демокра-тичного устрою країни. На сьогодні суть місцевого самоврядування зво-диться до гарантованого державою права територіальних громад і тих органів, які вони обирають, вирішувати самостійно, під свою відповідаль-ність, питання місцевого значення, діючи в межах Конституції та законо-давства.

Відповідно до статті 2 Закону „Про місцеве самоврядування” - місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад.

Будь-які обмеження права громадян України на участь у місцевому самоврядуванні залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території, за мовними чи іншими ознаками забороняються.

Державна політика в галузі місцевого самоврядування ґрунтується на основних принципах місцевого самоврядування, визначених в статті 4 Закону „Про місцеве самоврядування”, відповідно до якої місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах:

народовладдя;

законності;

гласності;

колегіальності;

поєднання місцевих і державних інтересів;

виборності;

правової, організаційної та матеріально-фінансової

самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами;

підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб;

державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування;

судового захисту прав місцевого самоврядування.

1.2 Суб’єкти державної політики в галузі місцевого самоврядування

Щодо структури органів місцевого самоврядування, то в кожному місті діють чи можуть діяти такі основні органи та посадо-ві особи місцевого самоврядування (див. рис.1.1)[45]:

Рис.1. Система органів місцевого самоврядування в Україні на міському рівні

Міська рада — представницький орган, що складається з депута-тів, обраних прямими виборами. Міська рада представляє інтереси тери-торіальної громади міста в цілому та наділена достатньо широкими пов-новаженнями, які умовно можна поділити на три групи: нормотворчі, установчі та контрольні.

Міський голова — головна посадова особа територіальної громади міста, обирається прямими виборами. Очолює виконавчий комітет ра-ди, головує на засіданнях ради та виконкому, підписує акти, ухвалені ра-дою та виконкомом. Нормативних повноважень не має.

Виконавчий комітет ради — виконавчий орган ради. Це колегі-альний орган, що утворюється радою на строк її повноважень. Чисель-ний склад та структура виконкому визначається радою. Зазвичай до складу виконкому входять: міський голова, заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючий справами, секре-тар ради (ці особи входять до складу виконкому за посадою), а також ке-рівники відділів, управлінь, інші особи за рішенням ради. Виконком є найбільш потужним органом місцевого самоврядування і наділений правом самостійно ухвалювати місцеві нормативні акти у межах власної компетенції.

Секретар ради обирається радою із числа депутатів за пропозиці-єю міського голови. Фактично за обсягом повноважень секретар ради є «заступником» міського голови у раді, його «правою рукою» у роботі з депутатами. У невеликих територіальних громадах секретар ради може бути одночасно і секретарем виконкому.

Районна у місті рада. У містах з районним поділом діють органи місцевого самоврядування району в місті. Це районна у місті