порушення Конституції і законів України, інших актів законодавства - за рішенням суду.

Орган самоорганізації населення припиняє свої повноваження також у разі перебудови або реорганізації будинків, вулиць, кварталів, мікрорайонів, районів у містах, сіл, селищ, у межах яких вони діють, якщо така перебудова, реорганізація пов'язана з відселенням (переселенням) жителів, які брали участь у зборах (конференції), що заснували цей орган.

У разі припинення діяльності органу самоорганізації населення фінансові ресурси та майно повертаються відповідній сільській, селищній, міській, районній у місті (у разі її створення) раді, що дала згоду на утворення зазначеного органу самоорганізації населення.

Органи місцевого самоврядування сприяють здійсненню органами самоорганізації населення їхніх повноважень і координують їх діяльність.

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи не мають права втручатися в діяльність органу самоорганізації населення, крім випадків, передбачених законом.

Члени органу самоорганізації населення мають право брати участь у засіданнях відповідних місцевих рад та їх виконавчих органів, що стосуються їх діяльності, а також при розгляді питань, ініційованих органом самоорганізації населення, з правом дорадчого голосу.

Стаття 28 Закону України „Про органи самоорганізації населення” встановлює відповідальність органу самоорганізації населення та його посадових осіб за порушення законодавства:”

Рішення, дії та бездіяльність органів самоорганізації населення та їх членів можуть бути оскаржені до відповідної ради або до суду.

Прийняття органом самоорганізації населення рішень, що суперечать Конституції і законам України, актам законодавства, Положенню про цей орган та іншим рішенням ради, її виконавчого органу, розпорядженням сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті (у разі її створення) ради, а також рішенням зборів (конференції) жителів за місцем проживання, місцевого референдуму, може бути підставою для припинення діяльності органу самоорганізації населення або позбавлення його повноважень.”

Отже, з наведеного в даному розділі матеріалу, ми можемо зробити висновки, що сьогодні на законодавчому рівні, законом України „Про органи самоорганізації населення”, визначено правовий статус органів самоорганізації населення таким чином, що вони повинні стати надійним інструментом реалізації права на здійснення місцевого самоврядування в Україні.

3. Основні напрямки вдосконалення нормативно-правової бази, що регулює функціонування органів самоорганізації населення

3.1 Деякі проблемні моменти законодавства з питань самоорганізації населення

З часу появи першого в Україні За-кону "Про місцеве самоврядування", пройшло більше 12 років, але суттєвих зрушень у становленні дійсного самовря-дування так і не відбулося. Одна з при-чин цього є недосконалість, а в багатьох випадках і відсутність законодавчої бази, яка врегульовує питання місцевого са-моврядування.

Як бачимо зі схеми (додаток 2), яка відображає реальну систему влади, що склалася в Україні, місцеве самоврядування почи-нається фактично з найнижчого рівня - територій міст, сіл та селищ.

Правова база місцевого самоврядування досить широка і складається, як вже відзначалось вище, з Конституції України, Законів України "Про місцеве самоврядування", "Про органи самоор-ганізації населення", "Про всеукраїнсь-кі та місцеві референдуми", "Про служ-бу в органах місцевого самоврядування", "Про статус депутатів місцевих рад", Бюджетного кодексу.

Багато з цих законів мають деклара-тивний характер і не мають чітко визна-чених процедур застосування на прак-тиці, не враховують специфіку міст "мі-льйонників" і малих міст. Сучасне за-конодавство з місцевого самоврядування не врегульовує питання, пов’язані з комунальною власністю, місцевими земельними ресурсами, взаємовідносин те-риторіальних громад міст і сіл, які вхо-дять до них.

Слід відзначити певну несправедливість розподілу рангів в Законі України "Про службу в органах місцевого самоврядування". Міські голови, які несуть повну відповідальність за своє місто мають досить низький ранг. Наприклад, заступник голови об-ласної ради може мати 3 ранг, а мі-ський голова районного центру тільки 9.[30]

Для врегулювання питань, пов'язаних з комунальною власністю, необхідно при-йняти Закон "Про комунальну влас-ність". Для врегулювання питань об'єд-нання, роз'єднання та ліквідації об'єд-нань територіальних громад необхідно прийняти Закон "Про Статус територіа-льних громад". Для врегулювання питань щодо забезпечення правопорядку само-врядних територій необхідно прийняти новий Закон про міліцію, де виділити осо-бливий статус муніципальної міліції.

Необхідно підкрес-лити, що існуюча правова та законодав-ча база дає широкі можливості встанов-лення реального самоврядування. Але цій справі не вистачає ініціативи грома-дян, їх свідомого ставлення до виборів представницьких органів влади, незнан-ня механізмів та відсутність самої віри у можливість брати участь у прийнятті рішень місцевого значення та контролю за їх виконанням.

Що стосується проблемних питань законодавства з питань самоорганізації населення, то, насамперед, потребує вдосконалення нормативно-правова база, що регулює питання оподаткування органів самоорганізації населення.

Сьогодні в Україні йдуть процеси реального впровадження в життя Закону "Про органи самоорганізації населення" від 11 липня 2001 року N 2625-III. Практика його застосування виявила деякі проблемні місця цього закону. Зокрема, каменем спотикання в діяльності уже утворених органів самоорганізації населення (далі ОСН), стала проблема їх оподаткування.

Сьогодні українське законодавство не містить норм, які б встановлювали пільговий режим оподаткування ОСН як неприбуткової організації.
На практиці це призводить до того, що у разі реєстрації ОСН як юридичної особи вона має бути зареєстрована у податковій, як звичайний платник податків і має сплачувати прибутковий податок навіть з коштів місцевого бюджету чи добровільних пожертв, що передаються ОСН відповідно органами місцевого самоврядування та фізичними і юридичними особами.

Це звичайно не є нормальним і не сприяє становленню ОСН, як реально-діючих органів системи місцевого самоврядування (ст.5 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні".)

Констатуючи необхідність оптимізації діяльності органів самоорганізації населення, і виходячи із природи цих органів саме як неприбуткових організацій(до яких