2. Правовий статус, порядок організації та діяльності органів самоорганізації населення за місцем проживання визначаються законами України.

Закон України „Про органи самоорганізації населення” визначає правовий статус, порядок організації та діяльності органів самоорганізації населення, тобто представницьких органів, що створюються жителями, які на законних підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин для вирішення окремих питань місцевого значення.

Орган самоорганізації населення є однією з форм участі членів територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах у вирішенні окремих питань місцевого значення.

2. Органами самоорганізації населення є будинкові, вуличні, квартальні комітети, комітети мікрорайонів, комітети районів у містах, сільські, селищні комітети.

3. Основними завданнями органів самоорганізації населення є:

1) створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого значення в межах Конституції і законів України;

2) задоволення соціальних, культурних, побутових та інших потреб жителів шляхом сприяння у наданні їм відповідних послуг;

3) участь у реалізації соціально-економічного, культурного розвитку відповідної території, інших місцевих програм.

Органи самоорганізації населення діють на підставі Конституції України, Закону „Про органи самоорганізації населення” та інших законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади (а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та рішень Ради міністрів Автономної Республіки Крим), рішень відповідних органів місцевого самоврядування, рішень місцевого референдуму, статутів територіальних громад, розпоряджень сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті (у разі її створення) ради, виданих у межах своїх повноважень, положень про органи самоорганізації населення, рішень зборів (конференції) жителів за місцем проживання, які їх обрали.

Організація та діяльність органу самоорганізації населення грунтуються на принципах:

законності;

гласності;

добровільності щодо взяття окремих повноважень сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі її створення) ради;

територіальності;

виборності;

підзвітності, підконтрольності та відповідальності перед відповідними радами;

підзвітності, підконтрольності та відповідальності перед жителями, які обрали орган самоорганізації населення;

фінансової та організаційної самостійності.

2. Статус органів самоорганізації населення

2.1 Значення закону України „Про органи самоорганізації населення” в механізмі реалізації права на здійснення місцевого самоврядування

За Конституцією України, місцеве самоврядування не обмежується функціонуванням таких своїх суб'єктів як територіальна громада в цілому, місцеві ради та їх виконавчі органи, сільські, селищні, міські голови — воно має також своїм органічним доповненням функціонування органів самоор-ганізації населення. А всі інші органи системи місцевого самоврядування повинні підтримувати, сприяти та ініціювати жителів сіл, селищ та міст створювати будинкові, вуличні, квартальні, мікрорайонні органи самоорга-нізації населення, метою діяльності яких є підтримка зусиль усіх органів місцевого самоврядування на вирішення питань місцевого значення із ши-роким залученням громадських мас. Це означає, що Конституція як основний закон держави законодавчим шляхом встановила право населення України на управління місцевими справами, тобто відбувся юридичний факт, що породжує відносини, в межах яких реалізуються права на здій-снення місцевого самоврядування. Такі відносно нові для вітчизняного правознавства конституційні права людини цілком узгоджуються з рядом міжнарод-них документів — Загальною декларацією прав людини (1948 р.), Міжна-родним договором про громадянські та політичні права (1966), Міжнародним договором про економічні, соціальні та культурні права(1966) та Європейською хартією про місцеве самоврядування (1985).

Юридичний порядок реалізації будь-якого конституційного права взагалі і права на здійснення місцевого самоврядування зокрема мають два своїх види: перший — ініціативний, другий — процедурно-правовий.

За ініціативного порядку реалізації права його носієві закон надає мож-ливість самому визначати порядок його реалізації, вживати будь-які органі-заційні заходи для його здійснення або не вживати.

За процедурно-правового порядку закон із тим чи тим ступенем визна-ченості передбачає спосіб реалізації суб'єктом своїх прав. Тут закон вста-новлює послідовність дій самого носія права і зобов'язаних суб'єктів права, а також зміст цих дій. Вказівка у праві на процедурний порядок дуже важли-ва у тих випадках, коли користування правом залежить від дій не тільки са-мого носія права, але й інших осіб та організацій, коли необхідна їхня взаємодія в рамках конкретних правовідносин. Відсутність юридичної рег-ламентації процедурного порядку ускладнює здійснення права. Ефектив-ність реалізації конституційного права багато в чому визначається і якістю, досконалістю процедурного порядку.

Стосовно конституційного права на здійснення місцевого самовряду-вання у механізмі його реалізації застосовуються обидва види процедурно-правового порядку. Тобто свої самоврядні функції суб'єкти системи місцевого самоврядування мають право реалізовувати без будь-яких правозастосовчих актів. І в той же час механізм реалізації права на здійснення місцевого самоврядування не «спрацьовує» без юридичних факторів, обу-мовлених правоустановчими та правозастосовчими актами органів держав-ної влади, таких як законодавче закріплення меж самостійності функціонування всіх суб'єктів системи місцевого самоврядування.

На сьогоднішній день з’явилась така самостійність, обумовлена кон-кретним правовим актом, у таких суб'єктів системи місцевого самоврядування як органи самоорганізації населення, мова йде про нещодавно прийнятий Закон „Про органи самоорганізації населення”.

2.2 Правовий статус органів самоорганізації населення

Закон України „Про органи самоорганізації населення” від 11 липня 2001 року N 2625-III визначає правовий статус, порядок організації та діяльності органів самоорганізації населення.

Відповідно до статті 2 Закону - органи самоорганізації населення - представницькі органи, що створюються жителями, які на законних підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин, для вирішення завдань, передбачених Законом „Про органи самоорганізації населення”.

Орган самоорганізації населення є однією з форм участі членів територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах у вирішенні окремих питань місцевого значення.

Органами самоорганізації населення є будинкові, вуличні, квартальні комітети, комітети мікрорайонів, комітети районів у містах, сільські, селищні комітети.

Відповідно до статті 3