Законодавчим органом поліса була екклесія — Народні збори, які в написах іменувалися Народом, та буле — Рада. У Народних Зборах брали участь усі повноправні громадяни. Рада була з'єднувальною ланкою між Народними зборами та громадянами поліса. Від імені цих державних інститутів видавалися державні декрети.

До функцій Ради входило попереднє обговорення всіх найважливіших питань державної діяльності, після чого вони виносилися на Народні Збори. Крім того, Рада наглядала за роботою органів виконавчої влади.

Функції Народних Зборів поширювалися на питання зовнішньої політики та оборони держави, взаємовідносин із навколишніми племенами, виборів посадових осіб (на спеціальних щорічних зібраннях), забезпечення населення продовольством у неврожайні роки, утримання флоту та ін. Збори також видавали закони про грошовий обіг, ухвалювали постанови про звільнення від мита, надання привілеїв або громадянських прав іноземцям. Збори визначали винагороди та видавали почесні декрети на честь громадян, які зробили важливі послуги своєму народові, "щоб, — як говориться в одному з декретів, — і всі інші громадяни були також ретельнішими у послугах батьківщині, коли вони бачать, що благодійникам віддають належну пошану", При Народних Зборах перебував глашатай для виклику осіб, які мали бажання взяти ті чи інші підряди, та врочистого проголошення про нагороди.

Виконавчу владу здійснювали різні магістратури — колегії або окремі посадові особи, магістрати, які обиралися на Народних Зборах відкритим голосуванням, здебільшого на один рік. Більша частина колегій та магістратів згадується в ольвійських написах. Магістратури були незалежні одна від одної й підлягали лише Раді та Народним Зборам. Дуже велике значення надавалося бездоганному виконанню своїх обов'язків членами колегій. Після закінчення терміну діяльності, в разі особливо успішного виконання громадських доручень, колегія нагороджувалася золотим вінцем. Кожна колегія мала своїм покровителем одне з ольвійських божеств. Так, покровителем архонтів був Ахілл Понтарх і, можливо, Аполлон Дельфіній, святилище якого підпорядковувалося архонтам; стратегів — Аполлон Простат та Ахілл Понтарх; агораномів — Гермес Ринковий. Магістрати піклувалися про храми богів, приносили жертви та подарунки вдячності після терміну служби.

Вищою магістратурою була колегія архонтів з п'яти осіб, діяльність якої торкалася майже всіх галузей життя поліса. Вона керувала всіма іншими колегіями, а також наглядала за станом фінансів, контролювала випуск грошей, відповідала за дипломатичні відносини. У разі потреби колегія архонтів могла скликати надзвичайні Народні Збори.

Фінансовими справами, крім колегії архонтів, займалися ще дві колегії — Семи та Дев'яти — і Верховний розпорядник фінансів. Головними джерелами надходжень були торговельні мита, податок на пожертвування, оренда, штрафи, конфіскації майна, благодійні пожертви. Колегія Семи стежила за надходженням податків, мита, штрафів, добровільних пожертвувань, платежів за орендоване державне майно; у її розпорядженні була храмова казна. Іноді вона випускала свої монети — так було в другій половині III ст. до н. е. на початку економічної кризи в Ольвії. До обов'язків колегії входило виділення коштів на утримання державного апарату, влаштування громадських свят, у тому числі спортивних змагань, нагородження громадян, які особливо відзначилися, будівництво та ремонт міських споруд, відправлення посольств, заготівля продуктів у неврожайні роки. Фінансова Колегія Дев'яти відала державними цінностями, священною казною, карбуванням монет, надходженням доходів від жертвоприношень.

Існували й інші колегії. Так, військовими справами відала колегія стратегів з шести осіб, які обиралися терміном на один рік. Це були найвищі воєначальники поліса. Нагляд за порядком на ринках, зокрема на агорі, за якістю товарів, точністю мір та вагів здійснювали колегії агораномів. Спершу вони складалися з однієї-двох осіб, пізніше — п'ятьох. Обиралися на один рік, але дозволялося й повторне обрання. Колегія астиномів мала поліцейські функції і стежила за порядком у міському комунальному господарстві, водопостачанні та каналізації, наглядала за будівництвом, шляхами та вулицями, портом, ремісничою діяльністю, реєстрацією документів, точністю мір та вагів (тут обов'язки астиномів збігалися з функціями агораномів).

Деякі керівні функції здійснювали окремі посадові особи: гімнасіарх (керував гімнасієм та влаштуванням змагань), секретар та ін.

Неабияку роль у державному житті відігравав суд. Він складався з кількох відділів, кожний із яких займався певними справами. У судочинстві брали участь судді, звинувачені, свідки. Винні платили штрафи, у них конфісковували майно на користь держави. Особливо суворо карали вільновідпущених, які порушили закон, — їх можна було знову зробити рабами.

За необхідності створювалися й спеціальні колегії. Так, наприклад, в Ольвії документально зафіксована колегія ситонів — тимчасовий полісний магістрат, основним обов'язком якого був контроль над закупівлею зерна та продажем його населенню за помірними і стабільними цінами. Практично це було запобіганням спекуляції. Ситонія відома з трьох документів: стели на честь колегії ситонів із зображенням її членів та декретів на честь Анфестерія і Протогена.

5. Боспорське царство, його суспільно-політичний лад

Найбільшою з античних держав Північного Причорномор'я було Боспорське {Боспор — давньогрецька назва Керченської протоки) царство з центром у Пантікапеї. Воно виникло внаслідок об'єднання античних міст-держав на початку V ст. до н. е. (480 p. до н. е.) й об'єднувало територію Керченського і Таманського півостровів, а також південне узбережжя Азовського моря до гирла Дону. Ця держава не була суто грецькою, до неї входили і місцеві племена. Основою економіки Боспорського царства вважалося землеробство, виноградарство і рибальство, продукти яких вивозилися морем до Греції та Малої Азії. Розвивалося ремесло, велася торгівля з сусідніми племенами. Значне місце у торгівлі Боспору,