Державна інноваційно-інвестиційна політика в постсоціалістичних країнах
Однією з найважливіших чинників при прийняття інвестиційних рішень є стабільність законодавчої та політичної ситуації, та поступальний розвиток у напрямку ринкових перетворень Ibid. P. 8.. Тому інвестиційна політика є невід’ємною частиною загальноекономічної політики держави.
Ще у річній доповіді Європейського банку реконструкції і розвитку за 1995 р. було сформульовано головні перешкоди припливу інвестицій у Центральну та Східну Європу. Це - нестабільність та невпевненість у майбутній політиці держав, проблеми фінансування, економічної координації у регіоні, великі трансакційні витрати. Фахівці ЄБРР дійшли важливого висновку, що встановлення сприятливого та стабільного інвестиційного середовища передусім впливатиме навіть не на кількість, а на якість інвестицій, оскільки стимулюватиме діяльність вагомих, довготермінових інвесторів Transition Report, 1995. Investment and Enerprise Development. - London : Royale Print Ltd, 1995. - Р. 89. .
Якщо відзначати успіхи постсоціалістичних країн у залученні іноземних інвестицій то перша п’ятірка виглядає так: у Польщі на кінець 1997 р. у середньому на душу населення припадало 415 дол. прямих закордонних інвестицій, в Угорщині - 1509 дол., Чехії- 1282 дол., Словенії – 1100 дол., Естонії – 640 дол.
Як відзначають аналітики, обсяги прямих іноземних інвестицій зростають у міру стабілізації перехідних економік. Так, після встановлення в більшості країн регіону тривкого економічного зростання, лише за 1996 р. приплив цих інвестицій подвоївся та досяг 12 млрд. дол. Дві третини цієї суми надійшло до Чехії та Угорщини Чебанов С. Иностранные инвестиции: тенденции 90-х годов // Мировая экономика и междунар. отношения. - 1997. - № 3. - С. 26. . Уже в 1996 р. близько 40% капіталовкладень в Угорщині здійснювалися іноземцями. До 80% підприємств країни містять частку іноземного капіталу Бузгалин А., Колганов А. Либерализация versus модернизация // Вопр. экономики. - 1997. - № 8. - С. 38-56. .
Практично всі країни в минулому соціалістичного табору проводять активну політику щодо залучення іноземних інвестицій. В Естонії залучення іноземних інвестицій визначається прийнятим в 1991 році Законом "Про іноземні інвестиції", згідно з яким іноземні інвестори мають рівні права з місцевими підприємцями, включаючи право купувати земельну власність і право на необмежену репатріацію доходів. За цим законом захист іноземних інвестицій гарантується естонською державою. Від іноземних інвесторів не вимагається спеціальних ліцензій на діяльність в Естонії, за виключенням обмеженої кількості галузей, таких як гірничодобувна, електроенергетика, порти, залізничний та повітряний транспорт, телекомунікації та банківська справа.
Естонія має один з найвищих рівнів зовнішніх прямих інвестицій на душу населення серед країн Центральної та Східної Європи. Загальний рівень прямих іноземних інвестицій з моменту початку економічних реформ і до 1998 року перевищив 1 млрд. дол.. США. Привабливий інвестиційний клімат Естонії спирається на деякі фактори економічної політики, яка проводилась усіма урядами після відновлення країною незалежності в 1991 році.
В травні 1994 року для підтримки і сприяння прямим іноземним інвестиціям уряд заснував Естонське Інвестиційне Агентство (ЕІА) як урядову організацію. Основними напрямками діяльності цього агентства є: інформаційна діяльність в світі про можливості бізнесу в Естонії; формування контактів іноземців з державним і приватним сектором естонської економіки; забезпечення різних видів допомоги в залученні іноземних інвестицій.
В таких країнах як Угорщина та Польща сприятливий інвестиційний клімат забезпечується стабільністю економічного розвитку та політичного курсу, достатнім розвитком ринкових відносин та досить великою місткістю ринку. Цього вже достатньо для зацікавлення іноземних інвесторів.
Інші країни Східної Європи для зацікавлення іноземного капіталу вимушені впроваджувати різного роду пільги. Наприклад, у Словенії іноземні інвестори, що вкладають більше чим $12 млн. (чи 500 млн. крон), мають істотні податкові пільги на 5 і більш років - це своєрідна компенсація маленького обсягу національного ринку.
З метою заохочення інвестування польським урядом проводилася політика низьких процентних ставок. У 1996 р. реальна ставка рефінансування була знижена лише близько 1%. Внаслідок цього відбулося зростання інвестицій на 21,6% при підвищенні споживчого попиту всього на 7,2%. Частка інвестицій у ВВП зросла до 20%, до того ж 60% інвестицій припадало на закупівлю нової техніки Бузгалин А., Колганов А. Либерализация versus модернизация // Вопр. экономики. - 1997. - № 8. - С. 39.
У Чехії за умов значно жорсткішої монетарної політики та невчасного переходу від "шокової терапії" до політики зростання, втрати експортом ролі стимулюючого чинника відбулося суттєве зменшення темпів економічного зростання. Оскільки у процесі ваучерної приватизації не було досягнуто реальних змін в інституційній та технологічній структурі, відновлення інвестиційного процесу вимагало введення тимчасових заходів щодо обмеження імпорту, що і було зроблено. У 1995 р. інвестиції в країні зросли на 14,1%, у 1996 р. - на 13,8% Там же..
В країнах Східної Європи навіть у період початку трансформації економіки здійснювалися державні капіталовкладення у виробничу і транспортну інфраструктури, підготовку робочої сили. Завдяки цьому питома вага витрат бюджету у ВНП залишилася високою і становила в Угорщині понад 60%, у Польщі - 51% Нестеренко А. Современные проблемы рыночной трансформации в Восточной Европе // Вопр. экономики. - 1995. - № 8. - С. 145., що сприяло підвищенню інвестиційної привабливості цих секторів. Протилежна картина спостерігалася в країнах СНД, де частка державу у капіталовкладеннях постійно скорочувалася, що й зумовило значну деградацію даних секторів економіки Трансформация: экономический бюллетень о странах с переходной экономикой // Всемирный банк. – 2000. - №3-4. С.12..
Важливу роль в інвестиційно – іннноваційній політиці відіграє законодавство, яке
