процесу управління. Взаємозумовленість функцій і структури управління передбачають первинність функцій та вторинність структури управління.
3. Поясніть, у чому відмінність функціональної структури управління від лінійної. Як зміниться структура державного управління в цілому, якщо зазначені структури досягнуть повної рівності?
Організаційна структура управління – це форма організацій системи управління, що визначає сукупність стійких зв’язків системи, забезпечує її цілісність і тотожність самій собі, тобто збереження основних властивостей за різних внутрішніх і зовнішніх зв’язків; спосіб організації і взаємодії елементів системи і зв’язків між ними, є певною характеристикою процесів, які відбуваються між елементами системи.
Організаційна структура державного управління є державно-управлінською категорією, що характеризує відносини сукупності ланок апарату державного управління та організаційних зв’язків між ними, що виражають взаємодію і координацію елементів всередині системи.
Залежно від характеру зв’язків між різними підрозділами організацій розрізняють такі типи організаційних структур: лінійну, функціональну, лінійну-функціональну тощо.
Переваги та недоліки лінійної структури:
переваги:
єдність і чіткість розпорядництва;
узгодженість дій виконавців;
простота управління ( один канал зв’язку );
чітко виражена відповідальність;
оперативність у прийнятті рішень;
особиста відповідальність керівника за остаточний результат діяльності свого підрозділу.
недоліки:
високі вимоги до керівника, який має бути підготовлений всебічно, щоб забезпечити ефективне керівництво всіма функціями управління;
відсутність ланок з планування і підготовки рішень;
перевантаження інформацією, багато контактів з підлеглими, вищими і змінними структурами;
ускладнені зв’язки між інстанціями;
концентрація влади в управлінській верхівці.
Переваги і недоліки функціональної структури:
переваги:
висока компетентність спеціалістів, що відповідають за здійснення конкретних функцій;
звільнення лінійних управлінців від вирішення деяких спеціальних питань;
стандартизація, формалізація і програмування явищ і процесів;
виключення дублювання і паралелізму у виконанні управлінських функцій;
зменшення потреби у спеціалістах - широкого профілю.
недоліки:
надмірна зацікавленість в реалізації цілей і завдань “ своїх ” підрозділів;
труднощі у підтримці постійних взаємозв’язків між різними функціональними службами;
прояви тенденцій надмірної централізації;
довготривалість процедур прийняття рішень;
порівняно застигла організаційна форма, що важко реагує на зміни.
Переваги і недоліки лінійно-функціональної структури:
переваги:
глибша підготовка рішень і планів, що пов’язані із спеціалізацією працівників;
звільнення головного лінійного управлінця від глибокого аналізу проблем;
можливість залучення консультантів та експертів.
недоліки:
відсутність тісних взаємозв’язків і взаємодії на горизонтальному рівні;
недостатньо чітка відповідальність, оскільки той, хто готує рішення, як правило, в його реалізації участі не бере;
надмірно розвинена система взаємодії по вертикалі, а саме: підлеглість по ієрархії управління, тобто тенденція до надмірної централізації.
При утворенні нової організації суспільства – держави, виникли різноманітні фактори, які сприяли творенню сучасної форми держави, державного правління. А так, як показала історія, державна влада не може зводитись до одноосібного органу, відбувся поділ державної влади на структурні одиниці, поставлені на виконання певних функцій та збереження правового характеру суспільного життя.
Форма держави, яка сформувалася у країні, проходячи через часові перешкоди, видозмінюється, розширюється, скорочується, відчуваючи на собі характер менталітету нації, її моралі, впливу на нього зовнішніх чинників, таких як міжнародні організації, але, маючи у своїй основі той же принцип збереження прав людини.
Розглянуто також структурні елементи форми держави, тобто розкрито поняття форми правління держави, організацію державної влади, державний та територіальний устрій, види політичного режиму.
Якщо все це віднести до України, то можна сказати, що її державна форма правління є адаптована до характеру нації, до її менталітету і відображає принципи та взаємовідносини між людьми.
Література
Конституція України. Офіційне видання
Право України. Юридичний журнал. 1996р.
Правознавство. Навчальний посібник. За редакцією проф. В.В.Копейчикова, Київ, Юрінком Інтер, 2000
Пастухов В.П., Пеньківський В.Ф., Наум М.Ю. Основи правознавства: Навч. посібник.-К.: “Знання”, КОО, 2000.-426с.- (Вища освіта 21ст.)
Спиридонов Л.И. Теория государства и права. Учебник – М.: “Проспект”, 1999 – 304с.