Створення, цілі та принципи ООН

План

Вступ

Міжнародна (міждержавна) організація — це об'єднання держав, створене на основі міжнародного договору для виконання визначених цілей, що має відповідну систему органів, володіє правами й обов'язками, відмінними від прав і обов'язків держав-членів, і засноване відповідно до міжнародного права.

Таким чином, можна говорити про наступні п'ять ознак (елементів), що складають поняття міжнародної організації: 1) договірна основа, 2) наявність визначених цілей, 3) організаційна структура, 4) самостійні права й обов'язки, 5) заснування відповідно до міжнародного права.

Договірна основа полягає в тому, що установчим актом, статутом міжнародної організації є міжнародний договір (як правило, багатосторонній).

Наявність визначених цілей — важлива ознака у визначенні поняття міжнародної організації. Цілі організації важливі при встановленні правомірного характеру міжнародної організації, її організаційної структури, компетенції, якою вона наділяється.

Міжнародні організації є компонентами міжнародної системи. І, природно, ті закони суспільного розвитку, що впливають на розвиток міжнародної системи, визначають в основних рисах і розвиток міжнародних організацій, їхню соціальну і юридичну природу.

1. Історія створення ООН

Вперше ідея організаційного закріплення після закінчення другої світової війни колективних зусиль союзних держав по забезпеченню міцного і тривалого миру була висунута (у загальному виді) у Декларації Уряду Радянського Союзу й Уряду Польської Республіки про дружбу і взаємодопомогу від 4 грудня 1941 р.

Московська конференція міністрів закордонних справ СРСР, США і Великобританії прийняла 30 жовтня 1943 р. Декларацію чотирьох держав з питання про загальну безпеку (вона була підписана також представником Китаю), у якій містилося рішення про створення нової міжнародної організації. Це рішення було підтверджено 1 грудня 1943 р. на Тегеранській конференції керівників трьох союзних держав — СРСР, США і Великобританії.

На Конференції експертів, що відбулася з 21 серпня по 28 вересня 1944 р. у Думбартон-Оксі (США), представниками СРСР, США і Великобританії був вироблений в основному проект статуту майбутньої організації «Попередні пропозиції щодо створення загальної міжнародної організації по підтримці миру і безпеки». Пізніше проект був схвалений і Китаєм. На Конференції, однак, ряд питань (про порядок голосування в Раді Безпеки, долі підмандатних територій, змісті Статуту Міжнародного Суду і т.п.) залишилися неурегульованим. Ці питання були вирішені на Кримській (Ялтинській) конференції керівників трьох союзних держав у лютому 1945 року.

Радянські війська зустрілися з військами союзників на території Німеччини 25 квітня 1945р. Друга світова війна наближалася до завершення. Саме в цей день у Сан-Франциско відкрилася конференція з метою заснування Організації Об'єднаних Націй.

На той час то була одна з найбільших дипломатичних Конференцій, у якій брали участь 282 делегати з 50 країн, 1,5 тис. радників, експертів. У Сан-Франциско з'їхалося понад 3,5 тис. дипломатів, політиків, журналістів, аби стати свідками історичної події.

Головна мета конференції полягала в тому, щоб ухвалити Статут ООН, визначити її цілі, принципи, структуру, основи функціонування. Проект Статуту вже існував. Він був розроблений ще в 1944 р. в Думбартон-Оксі.

Але конференція в Сан-Франциско не стала суто урочистим засіданням. Справа в тому, що проект було підготовлено представниками лише великих країн — США СРСР, Великобританії та Китаю. Малі й середні країни мали свої міркування щодо основ функціонування і цілей нової організації. До того ж не всі принципові питання були остаточно погоджені й між великими державами наприклад, питання про застосування права «вето». Все це спричинило гострі дебати й напружені дипломатичні пошуки взаємоприйнятних рішень. У ході обговорення до проекту Статуту протягом 62 днів роботи конференції було внесено 1200 поправок, уточнень, доповнень. Так, коли обговорювався розділ «Секретаріат», малі країни висунули свої пропозиції на 1000 сторінок.

Найскладнішим виявилося питання про право «вето». Малі країни виступали проти цього принципу, розцінюючи його як порушення рівноправності членів ООН. Ситуації додавало напруженості прагнення СРСР до тотального права «вето», що мало поширюватися як на процедурні, так і непроцедурні питання. Завдяки дипломатичним зусиллям усі спірні питання вдалося вирішити.

25 червня 1945 p. Статут ООН був одностайно схвалений, а наступного дня — 26 червня — офіційно підписаний представниками 50 країн — фундаторів ООН. Пізніше Статут підписала також Польща, ставши 51-м членом-фундатором ООН.

Статут набрав чинності 24 жовтня 1945 p. До цього часу його ратифікувала більшість членів-фундаторів (29 із 51), включаючи всі п'ять великих держав. Усіма фундаторами Статут був ратифікований до 27 грудня 1945 р-10 січня 1946 р. з відкриттям першої сесії Генеральної Асамблеї Організація Об'єднаних Націй почала функціонувати.

Отже, конференція в Сан-Франциско мала величезне історичне значення. Вона породила ООН — головний міжнародний інструмент підтримання і зміцнення миру та міжнародної безпеки, головний міжнародний орган сприяння багатоплановому співробітництву країн і народів. Проголошені Статутом ООН загальнолюдські цінності, права людини, демократичні принципи мирного співіснування справили могутній вплив на весь повоєнній розвиток світу. Людство одержало унікальний форум для спілкування, обміну думками та розв'язання складних міжнародних проблем.

На жаль, уже перші повоєнні роки позначилися поворотом країн антигітлерівської коаліції, насамперед США і СРСР, від співробітництва до стратегічного й політичного протиборства, що призвело до «холодної війни» — глобального протистояння двох суспільно-політичних систем.

Гострі суперечності міжнародних відносин адекватно віддзеркалювалися в ООН, справляючи згубний вплив на всю її діяльність. Ідеологізація міжнародних відносин перетворила Організацію Об'єднаних Націй на головну арену ідеологічних і політичних баталій, що паралізовувало діяльність її органів, особливо найважливішого з них — Ради Безпеки.

Негативні наслідки «холодної війни» виявлялися в усіх сферах, зокрема в питанні про прийняття нових членів в