Протягом перших десяти років існування ООН організація поповнилася лише дев'ятьма новими членами. Замороження процесу розширення членства ООН було безпосереднім результатом «холодної війни». Американське домінування в ООН, і зокрема в Раді Безпеки, зривало позитивні рішення стосовно кандидатів з радянського блоку, а Радянський Союз, у свою чергу, накладав «вето» на кандидатів із протилежного блоку.

Тільки в 1955 p., в умовах певного послаблення «холодної війни» після закінчення війни в Кореї і смерті Й. Сталіна, визначилися зрушення в підході до прийняття нових членів. Було досягнуто домовленості про прийняття «пакетом» 16 нових членів, у тому числі 4 східноєвропейських держав (Албанії, Болгарії, Угорщини та Румунії).

2. Цілі та принципи ООН

Цілями ООН є: 1) підтримка міжнародного миру і безпеки і для цього вживання колективних заходів проти порушників миру; 2) розвиток дружніх відносин між усіма націями на основі принципу рівноправності і самовизначення народів; 3) здійснення міжнародного співробітництва у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру; 4) бути центром для узгодження дій націй у досягненні цих загальних цілей (ст. 1).

Для досягнення зазначених цілей ООН діє у відповідності з наступними принципами: суверенної рівності членів ООН; сумлінного виконання ними обов’язків за Статутом ООН; вирішення міжнародних суперечок мирними засобами; відмови від погрози силою чи застосування сили в будь-яких випадках, несумісних зі Статутом ООН; невтручання ООН у внутрішні справи держав; надання всілякої допомоги ООН кожним її членом у діях, що відповідають Статуту ООН, і стримування від допомоги державам, проти яких ООН вживає примусових заходів; забезпечення Організацією такого положення, щоб держави, що не є її членами, у разі потреби діяли відповідно до її Статуту (ст. 2).

Членами ООН можуть бути миролюбні держави, що приймуть на себе зобов'язання, які містяться в Статуті, і які, на думку Організації, можуть і бажають ці зобов'язання виконувати (ст. 4).

Прийом нових членів до ООН здійснюється Генеральною Асамблеєю більшістю в 2/3 голосів за рекомендацією Ради Безпеки, з дотриманням принципу одноголосності її постійних членів.

Оскільки ООН заснована на принципі універсальності, тому що її цілі і предмет діяльності становлять загальний інтерес, будь-яка миролюбна держава, незалежно від суспільно-економічного ладу, може бути членом ООН.

Організаційна структура ООН має свою специфіку яка полягає в тому, що органи поділяються на два види: головні і допоміжні. Статутом передбачено 6 головних органів. Близько 300 допоміжних органів було створено головними органами за час існування ООН. Головні органи: Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і Соціальна Рада, Рада по Опіці, Міжнародний Суд, Секретаріат. Хоча всі ці органи відносяться до однієї категорії — головних органів, вони різні за своїм значенням і правовим положенням. Найбільш важливі Генеральна Асамблея і Рада Безпеки. Економічна і Соціальна Рада і Рада по Опіці працюють під керівництвом Генеральної Асамблеї, представляючи результати своєї діяльності на остаточне її затвердження.

Генеральна Асамблея є єдиним органом, у якому представлені всі держави-члени. Кожна з них має рівноправне положення незалежно від величини, і міжнародного значення. Генеральна Асамблея має широкі повноваження. Згідно ст. 10 Статуту ООН, вона може обговорювати будь-які питання, за винятком тих, котрі знаходяться на розгляді Ради Безпеки. Генеральна Асамблея є вищим органом ООН у забезпеченні міжнародного співробітництва держав в економічній, соціальній, культурній і гуманітарній областях. Вона заохочує прогресивний розвиток міжнародного права і його кодификацію (ст. 13). Генеральна Асамблея має ряд значних повноважень, пов'язаних із внутрішнім життям ООН: обирає непостійних членів Ради Безпеки, членів Економічної і Соціальної Ради, призначає Генерального секретаря (за рекомендацією Ради Безпеки), обирає разом з Радою Безпеки членів Міжнародного Суду, затверджує бюджет ООН і контролює фінансову діяльність Організації й ін.

Що ж стосується повноважень Генеральної Асамблеї з питань міжнародного миру і безпеки, то вони істотно обмежені на користь Ради Безпеки.

Рішення Генеральної Асамблеї по важливих питаннях приймаються більшістю в 2/3 присутніх і Асамблеї, що беруть участь у голосуванні членів. Ці питання включають: рекомендації у відношенні підтримки міжнародного миру і безпеки, бюджетні питання, прийом нових членів до Організацію й ін. Рішення з інших питань приймаються простою більшістю присутніх, що беруть участь у голосуванні.

Резолюції Генеральної Асамблеї носять характер рекомендацій. Рішення (резолюції), що стосуються організаційних, адміністративних і бюджетних питань, є обов'язковими.

Генеральна Асамблея має ряд допоміжних органів: Комісію міжнародного права. Комісію з роззброювання. Комітет з використання космічного простору в мирних цілях, Спеціальний комітет звітності про хід здійснення Декларації про надання незалежності колоніальним країнам і народам і ін.

Рада Безпеки — найважливіший орган ООН. На Раду Безпеки покладена головна відповідальність за підтримку міжнародного миру і безпеки (ст. 24). Вона може приймати рішення, обов'язкові для держав-членів (ст. 25).

Рада Безпеки визначає існування будь-якої погрози миру, будь-якого порушення миру чи акта агресії і робить рекомендації чи вирішує, які заходи варто почати для підтримки чи відновлення міжнародного миру і безпеки (ст. 39). Рада Безпеки має право приймати рішення про примусові заходи у відношенні держав, що порушили мир чи вчинили акти агресії; ці заходи можуть бути як не пов'язані з використанням збройних сил (повне чи часткове припинення економічних