державно-владні повноваження органу державної влади реалізуються в правових і організаційних формах із застосуванням методів, які чітко визначаються Конституцією і законами України.

Крім зазначених рис, органам державної влади притаманні і певні принципи, на основі яких вони і будуються, а саме:

поділ державної влади на три гілки: законодавчу, виконавчу, судову;

демократичний порядок формування органів державної влади (виборність, призначення за згодою інших органів);

системність і структурованість;

конституційність і законність в організації І діяльності;

постійний характер діяльності і детермінованість повноважень органів державної влади;

врахування загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, досягнень національної і світової конституційної думки і практики державного будівництва;

гарантування діяльності органів державної влади [20, с.87].

Слід наголосити, що пріоритетним принципом будівництва і організації органів державної влади є, звичайно, принцип поділу державної влади на три гілки влади, який означає рівноправність і незалежність органів між собою.

Ідея поділу влад сформована ще у XVII ст. Дж. Локком і Ш. Монтеск'є, народилася в історичних умовах боротьби молодої буржуазії з феодальною абсолютною монархією одночасно з договірною теорією походження держави, визнанням державного суверенітету, проголошенням прав і свобод людини. Зміст ідеї полягає в тому, що державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. На думку Монтеск'є, поєднання усієї повноти влади в руках однієї особи або органу завжди призводить до сваволі. Проте ще Гегель критикував теорію розподілу влади Монтеск'є за те, що вона встановлює самостійність законодавчої, виконавчої і судової влади, а ще призводить до взаємної ворожнечі між ними, підкоренню окремих влад іншим. Сама ж гегелівська інтерпретація розподілу влади грунтується на розгляді держави як єдиного цілого, де влади являють собою лише різні моменти даного цілого.

В розвинутих країнах світу конституційна державно-правова практика ставиться до принципу розподілу влад як до родової ознаки правової, демократичної і соціальної держави. Оскільки в своїй сутності цей принцип передбачає такий механізм організації державної влади, який не допускає її узурпації в одних руках. Слід відмітити, що принцип розподілу влади на класичну "тріаду" вимагає взаємного контролю усіх гілок влади з одного боку, та тісної і всебічної взаємодії, без якої неможливе формування і функціонування державних органів в Україні з іншого.

Надзвичайно важливим принципом будівництва державних органів є демократичний порядок їх формування. Зокрема, народні депутати України і Президент України обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування; Прем'єр-міністр і Генеральний прокурор призначаються Президентом за згодою Верховної Ради; професійні судді на перші 5 років призначаються Президентом, а потім обираються Верховною Радою безстроково.

Наступним важливим принципом організації і діяльності державних органів є їх системність і структурованість. Органи державної влади вперше складають відносно цілісну за своєю основою систему. Адже тривалий час в україні, як і у всьому колишньому Радянському Союзі, не було Конституційного Суду, органи прокуратури колишніх союзних республік були союзними органами; не існувало протягом довгого часу і самостійного інституту глави держави — Президента, також Уповноваженого Верховної ради з прав людини, ряду

міністерств і інших органів. Тобто державні органи Союзу РСР, як і колишньої Української РСР, мали фактично фрагментарний характер і були умовно структуровані.

Отже, сьогодні в Україні діє така система державних органів:

Верховна Рада - єдиний орган законодавчої влади в Україні;

Кабінет Міністрів України, центральні і місцеві органи виконавчої влади;

Президент України як глава держави;

Органи судової влади;

Органи прокуратури.

Надзвичайно важливим є і принципи конституційності та законності в діяльності державних органів. Відповідно до ст. 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень, передбачених Конституцією і законами України. Тим самим має бути подолана практика багатьох десятиліть, коли ряд державних органів діяли на підставі підзаконних актів.

Істотно новим принципом організації та діяльності державних органів є постійний характер їх діяльності, чітка детермінованість їх повноважень. Так, народні депутати України обираються строком на 4 роки (ст. 76) і здійснюють свої повноваження на постійній основі (ст. 78). Президент України обирається строком на 5 років (ст. 103), але одна і та сама особа не може бути Президентом більше як два строки підряд. Тільки професійні судді після перших п'яти років своєї роботи обираються Верховною Радою України безстрокове.

Параметри повноважень органів, які уособлюють ту чи іншу гілку влади, записані у відповідних розділах Основного Закону. Так, єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, повноваження якої визначаються розділом IV Конституції. Розділ V визначає повноваження Президента України як глави держави. Повноваження органів виконавчої влади закріплені у розділі VI "Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади". Вищим у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України. Відповідним чином у конституції визначено систему та повноваження органів, які здійснюють функції, пов'язані з правосуддям у нашій державі (розділи VII і XII).

Крім розподілу влади на її класичну "тріаду" з відповідними конституційними розділами, Основний Закон закріплює ще й такі органи державної влади, як контрольно-наглядові, які не входять до жодної з названих систем, оскільки мають самостійне призначення, а отже — власні предмети відання, коло повноважень та методи їх здійснення. Це, в свою чергу, дає можливість стверджувати про існування ще однієї гілки влади, так званої контрольної чи контрольно-наглядової, особливість якої полягає в комплексному здійсненні її різними органами, об'єднаних єдиною цільовою установкою. Контрольна влада представлена вищими органами держави