Слід відмітити, що захист Конституції може здійснюватися і іншими державними органами, але забезпечення її верховенства як головного джерела права є виключною прерогативою Конституційного Суду України [8, с!І02].

Конституційний контроль - це стрижень усіх повноважень Конституційного Суду України. За його рішенням закони і інші нормативно-правові акти визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Основному Закону або якщо була порушена процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Рішення Конституційного Суду України, як і всі судові рішення, є обов'язковими до виконання. Але, на відміну від останніх, вони є остаточними і оскарженню не підлягають.

2.5. Система органів прокуратури.

У процесі розробки Конституції визначився ряд концепції і пропозицій щодо статусу прокуратури. Одні фахівці вважали, що прокуратура має перебувати в системі законодавчої влади і від її імені здійснювати нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів. Другі — пропонували включити її до судової влади як орган кримінального переслідування та підтримання державного обвинувачення в суді. Треті - пропонували обмежитися функцією виконавчої влади і розмістити прокуратуру в структурі Міністерства юстиції.

Наявність полярних по суті пропозицій стосовно статусу прокуратури є значною мірою наслідком унеможливлення однозначного вирішення питання про те, чи має бути місце для прокуратури в тріаді органів державної влади. Щоб визначитися з цим питанням, необхідно було з'ясувати, чи обов'язково кожен інститут правової структури або державний орган має бути лише в межах певної гілки органів влади.

Переконливими та слушними є аргументи тих науковців, які зазначають, що загальновідомий принцип поділу влади не обмежується тільки законодавчою, виконавчою і судовою. Як я вже зазначала, теоретики називають, крім названих, ще президентську, контрольно-наглядову та інші гілки влади. Вони підкреслюють, що три фундаментальні гілки влади, які уособлюють собою єдину державну владу та її поділ, зовсім не виключають можливості існування інших функціонально самостійних правових інститутів [20, с.301].

В таких умовах особливого значення набуває правильне визначення місця прокуратури в системі органів державної влади та основних напрямів її компетенції. Наприклад, Погоріло, визначаючи це місце, виходив з того, що:

1) підпорядкування прокуратури виконавчій або судовій владі на сучасному етапі може зруйнувати систему "стримувань і противаг", яка склалась у державі;

2) реалії сьогодення вимагають більш повного розкриття правозахисного потенціалу прокуратури як гаранта законності та верховенства Конституції [20, с.318].

Слід відкинути поширену думку про "підзвітність суду прокуратурі" і прагнення розглядати прокуратуру як елемент судової влади. Судова влада має здійснюватись лише судом, але це не означає неправомірність механізмів, що забезпечують відповідність законові рішень судової влади як індивідуальних актів застосування права.

Нажаль, слід відмітити, що певні сили спрямовують свої зусилля на послаблення прокуратури, на обмеження її ролі і значення в житті суспільства. При цьому основним їх аргументом виступають посилання на відповідну практику ряду зарубіжних країн, де прокуратура, по-перше, не є відокремленою ланкою державного апарату, а входить складовою частиною до системи інших органів, наприклад, міністерства юстиції, і, по-друге, її компетенція в основному зводиться до забезпечення підтримання державного обвинувачення при розгляді кримінальних справ у судах. Посилаючись на це, цим силам вдалося виключити з конституційних положень, які закріплюють функції прокуратури України функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства. Такий підхід, на думку М.Потебенька, є принципово невірним і шкідливим для справи забезпечення законності і правопорядку.

Соціальне призначення прокуратури як органу контрольно-наглядової гілки влади потребує закріплення в законі таких її повноважень: нагляду за відповідністю Конституції і законам України правових актів і дій органів виконавчої влади і місцевого самоврядування; нагляд за додержанням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство; підтримання державного обвинувачення в суді та захист в суді майнових та інших інтересів держави, а також нагляд за відповідністю судових актів Конституції та законам; нагляд за додержанням законів у місцях виконання заходів примусового характеру.

До факторів, які визначають особливості та перспективи розвитку прокуратури, можна віднести: стан правопорядку і ефективності правозахисних механізмів, характер взаємодії прокуратури з гілками державної влади; загальновизнані принципи і норми міжнародного права; рекомендації Ради Європи.

Щодо структури органів прокуратури, то відповідно до ст.ст. 121, 122 Конституції, органи прокуратури становлять єдину централізовану систему, яку очолює генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим.

Систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України; прокурори Автономної республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури. Таким чином, систему органів прокуратури становлять територіальні та спеціалізовані прокуратури. Територіальні прокуратури створені та функціонують відповідно до територіально-адміністративного устрою України, а спеціалізовані - за предметно-галузевим принципом і функціонують в окремих сферах життєдіяльності. На сучасному етапі система органів прокуратури включає такі спеціалізовані прокуратури: військові, природоохоронні та прокуратури по нагляду за виконанням кримінально-виконавчого законодавства.

Отже, на даному історичному етапі державні органи повинні зробити усе можливе, щоб один з них, а саме прокуратура, зайняла своє місце в їх системі і була спроможною ефективно відігравати одну з провідних ролей у забезпеченні законності і правопорядку у нашій молодій державі.

Р о з діл 3

Взаємодія державних органів влади

в Україні

Ідея розподілу влади як конституційно-правова цілісність і принцип усе активніше входить до теорії та практики українського конституціоналізму. Розподіл влади забезпечує нормальне функціонування державного механізму в