Отже, відповідно до тенденцій сучасного розвитку, які характеризуються взаємопроникненням, взаємодією гілок влади, та нових уявлень про єдність державної влади, по іншому ставиться питання про суть інституту глави держави. В президентсько-парламентських республіках, якою є Україна, Президент мов би ставиться над гілками влади, він починає грати координуючу роль по відношенню до інститутів державної влади. Інститут президентури набуває своєрідного характеру, все більше відокремлюється як універсальний орган держави, займаючи роль посередника по відношенню до кожної з гілок державної влади.

Не включення Президента України до жодної з трьох гілок влади не означає невизначеності його правового статусу. В світовій конституційній практиці не існує моделі розподілу влади у "чистому вигляді". Включення Президента до тієї чи іншої гілки влади чи відокремлення президентської влади в окрему гілку позбавило б його можливості виступати гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина.

Отже, Президент України - це офіційна особа, яка займає провідне місце в системі державних органів, здійснює верховне представництво держави у внутрішньополітичному житті і у відносинах з іншими державами, виступає гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина.

З іншого боку, Президент України як глава Української держави - це один з найвищих її органів, який має повні преференції щодо всіх гілок влади, однак структурно не входить до жодної з них, виконує посередницьку роль по відношенню до інших інститутів державної влади, забезпечуючи взаємодію та узгоджене функціонування всіх органів держави і є символом єдності Українського народу та держави.

2.2.2. Структура органів при Президентові України.

Для здійснення своїх повноважень Президент України в межах коштів, передбачених Державним бюджетом створює консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби, які називаються Адміністрацією Президента України.

Особливою організаційною формою гарантування Президентом конституційного ладу України, державної незалежності і безпеки є Рада національної безпеки і оборони України, яка є координаційним органом при Президенті України.

Головою Ради є Президент України, який формує її персональний склад. До складу Ради за посадою входять: Прем'єр-міністр, міністр оборони, міністр внутрішніх справ, міністр закордонних справ України.

їх основними завданнями слід вважати визначення життєво важливих національних інтересів і пріоритетів України; виявлення внутрішніх і зовнішніх загроз національній безпеці і обороні країни, розробку стратегії та створення програм забезпечення національної безпеки і оборони України, координацію діяльності органів виконавчої влади в процесі планування і здійснення заходів щодо виконання прийнятих рішень [2, с.225].

Слід зазначити, що аналогічні органи у такому чи іншому вигляді існують у більшості країн світу. Так, у Франції Президент є не тільки головнокомандуючим Збройних Сил, а й головує у спеціальних органах - радах і вищих комітетах національної оборони. У Румунії, Хорватії та Республіці Сербії і Чорногорії президенти очолюють вищі ради оборони.

Конституції інших країн передбачають створення спеціальних органів із питань зовнішньої і внутрішньої безпеки, які діють під безпосереднім керівництвом глав держав. Так, утворення Ради безпеки, що має працювати під головуванням глави держави, передбачено основними законами Білорусії, Македонії, Туреччини.

2.2.3. Функції і повноваження Президента України.

За чинною Конституцією України повноваження Президента України досить широкі. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина (ч. 2 ст. 102). До того ж він забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави (п. 1 ст. 106). Зрозуміло, що реалізувати ці повноваження щодо найістотніших елементів державного життя без особливої дискреційної влади, яка притаманна саме главі держави, неможливо.

Функція гаранта Конституції передбачає широке право Президента діяти на свій розсуд, виходячи не лише з букви, а й духу Конституції і законів, надолужуючи прогалини в правовій системі і реагуючи на не передбачувані Конституцією життєві ситуації. Дискреційна влада, неминуча в будь-якій державі, не є сама по собі порушенням демократії і не чужа правовій державі, якщо, зрозуміло, дії глави держави не ведуть до репресій і широкого порушення прав людини, не підривають механізму суспільної злагоди і не ведуть до масової непокори владі [24, с.335].

Повноваження Президента України, закріплені в Конституції, здійснюються в багатьох напрямках, торкаються найрізноманітніших сфер суспільного життя.

Одними з пріоритетних повноважень Президента у здійсненні своїх функцій є його повноваження щодо представництва держави всередині країни і в міжнародних відносинах. Він має право звертатися з посланнями до народу та із щорічними позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України. Він також представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю України, веде переговори та укладає міжнародні договори нашої держави, приймає рішення про визнання іноземних держав, здійснює інші повноваження.

Особливе місце серед повноважень Президента кожної країни посідають його повноваження щодо парламенту, зокрема право його розпуску. Це право глав держави вважається істотним важелем у системі стримування і противаг у їх відносинах з парламентом.

Ряд повноважень Президента України стосуються його права впливу на законодавчу та іншу діяльність Верховної Ради України. Пріоритетними серед них є право законодавчої ініціативи, тобто право вносити до Верховної Ради законопроекти або пропозиції щодо прийняття законів. Президент України має також значні повноваження на завершальній стадії законодавчого процесу: підписання