Отже, Кабінет Міністрів України як уряд очолює систему органів виконавчої влади. Він здійснює виконавчу владу як безпосередньо, так і через центральні та місцеві органи виконавчої влади, спрямовуючи, координуючи та контролюючи діяльність цих органів.

До складу Кабінету Міністрів України входять: Прем'єр-міністр, перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри та міністри України (всього 20 осіб).

Прем'єр-міністр є главою Кабінету Міністрів України і керує його роботою, забезпечує виконання програм діяльності Кабінету Міністрів. Він визначає і розподіляє обов'язки між першим віце-прем'єр-міністром, віце-прем'єр-міністрами та міністрами, координує їхню діяльність. У певних випадках і в межах, визначених Конституцією, він виконує обов'язки Президента України у разі дострокового припинення його повноважень.

Перший віце-прем'єр-міністр та три віце-прем'єр-міністри, виробляють стратегію та тактику реалізації програми діяльності Кабінету Міністрів України у закріплених за ними напрямах і сферах діяльності, спрямовують, координують і контролюють роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади для реалізації завдань уряду. Вони заміщують Прем'єр-міністра у разі його відсутності, діючи в межах, визначених Прем'єр-міністром, який встановлює і черговість такого заміщення.

Міністри України очолюють міністерства. Вони забезпечують формування і проведення державної політики у доручених їм сферах і несуть політичну відповідальність перед Президентом і Верховною Радою за виконання покладених на них завдань і повноважень.

Склад Кабінету Міністрів України формується Президентом за участю Верховної Ради у строк, не довше 60 днів після припинення повноважень попереднього уряду (ч. 5 ст. 115 Конституції).

Ст. 120 Конституції встановила певні обмеження щодо входження до складу уряду. Зокрема, члени Кабінету Міністрів України не можуть бути народними депутатами України або мати представницький мандат, не мають права поєднувати свою діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої у поза робочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства чи організації, що мають на меті одержання прибутку. Ці норми не дозволяють державним службовцям зловживати своїм становищем з метою одержати незаконні прибутки.

Перед Кабінетом Міністрів України стоять певні чітко визначені завдання, а саме забезпечення державного суверенітету і економічної самостійності України; реалізація прав і свобод людини і громадянина, сприятливих умов для вільного і гармонійного розвитку особистості; виконання Конституції і законів України, актів Президента щодо формування і проведення внутрішньої і зовнішньої політики держави; турбота про безпечне для життя і здоров'я людей довкілля, екологічну безпеку і раціональне використання природних ресурсів, вжиття заходів щодо забезпечення обороноздатності та національної безпеки України, громадського порядку, боротьбу зі злочинністю.

Для реалізації зазначених завдань Кабінет Міністрів України наділений широким колом державно-владних повноважень - компетенцією.

Основною формою реалізації компетенції Кабінету Міністрів України є прийняття правових актів - постанов і розпоряджень, які обов'язкові до виконання на території України.

Основні функції і завдання уряду викладені у ст. 119 Конституції, їх можна об'єднати у такі основні групи:

у сферах економіки, фінансів, науки і технологій;

у сферах соціального розвитку, освіти і культури;

у сферах забезпечення прав і свобод людини і громадянина, законності і правопорядку, національної безпеки і обороноздатності;

у сферах охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

у сферах зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності.

Стосовно ж повноважень Кабінету Міністрів України у відносинах з іншими державними органами, то слід виділити, насамперед, вплив з його боку на очолювану систему органів виконавчої влади.

Щодо центральних органів то Кабінет Міністрів України спрямовує, координує і контролює діяльність міністерств і інших центральних органів виконавчої влади, які є підвідомчими Кабінету Міністрів України і безпосередньо підпорядковані йому. Прем'єр-міністр вносить Президентові подання щодо утворення, реорганізації та ліквідації центральних органів виконавчої влади, призначення на посади та звільнення з посад їхніх керівників, накладає на них та їх заступників дисциплінарні стягнення.

Кабінету Міністрів України підзвітні і підконтрольні місцеві державні адміністрації, голови яких при здійсненні своїх повноважень також відповідальні перед ним.

Слід відмітити, що на сьогоднішній день уряд, фактично не є вищим органом в системі виконавчої влади. Внаслідок невизначеності компетенції Кабінету Міністрів України Адміністрація Президента України відіграє дедалі більшу роль не лише при формуванні уряду, але й під час здійснення останнім своїх повноважень. Така система погіршує баланс між законодавчою і виконавчою гілками влади [9, с.67].

2.3.3. Центральні органи виконавчої влади в Україні

Однією з найгостріших проблем в основі здійснення адміністративної реформи є реорганізація центральних органі влади.

Першим за своїм значенням питанням є внесення ясності у тлумачення самого поняття "центральні органи виконавчої влади". Воно має цілком відповідати „духу і букві закону”, втіленого у Конституції підходу до побудови системи органів виконавчої влади.

До ланки центральних органів виконавчої влади сьогодні належать:

міністерства;

державні комітети;

інші центральні органи виконавчої влади, які часто узагальнюються терміном „відомства”.

Центральні органи забезпечують або сприяють формуванню і втіленню в життя політики у відповідних сферах управління, здійснюють керівництво дорученими їм сферами і несуть відповідальність за стан їх розвитку перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України.

Слід відмітити, що зміст Конституції аж ніяк не виключає можливості створення якихось додаткових видів органів виконавчої влади, що посідали б певне проміжне місце або мали б похідне значення стосовно згаданих основних структурних рівнів.

Згідно з Конституцією єднальною ознакою міністерств і державних комітетів є те, що стосовно їх ключові установчі та кадрові питання вирішуються Президентом України.

Якісна різниця між ними випливає з неоднакового функціонального призначення статусу. З одного боку, міністерства - це центральні органи, покликані формувати та реалізовувати державну політику у відповідних сферах суспільного життя, їх очолюють міністри, які є членами Кабінету Міністрів України