Тільки авторитарними методами, без широкого залучення демократичних політичних сил демократичне суспільство не побудувати. У авторитарного лідера завжди може з'явитися спокуса відкинути демократичні механізми здійснення влади і встановити диктаторський режим. Для такого повороту завжди можна знайти виправдання: від необхідності жорстких "непопулярних" кроків для подолання кризових явищ до звинувачення парламенту у неконструктивній діяльності, а політичних партій та преси - у перебільшеній та викривленій критиці.

Висновки.

Підсумовуючи викладене у даній роботі, необхідно зробити ряд висновків:

Основні ознаки, риси тоталітарної політичної системи: загальна ідеологія, монополія однієї політичної партії, контроль над економікою, організований терор і переслідування інакомислячих та ін.

Основними різновидами тоталітарних режимів ХХ-го ст. стали фашизм та комунізм.

Фашизм як різновид тоталітарного режиму характеризувався тим, що головним знаряддям внутрішньої і зовнішньої політики були терор, насильство.

Комунізм, що був диктатурою ультралівих сил, виник раніше і існував значно довше, ніж фашизм. До певної міри фашизм був реакцією саме на комуністичні претензії щодо всесвітнього панування здійснення світової соціалістичної революції), хоча мав, звичайно серйозні причини для свого виникнення. Першою тоталітарною державою комуністичного типу був СРСР, що з'явився на світ внаслідок жовтневого перевороту в Росії 1917 р.

Проміжне місце між демократією і тоталітаризмом займають авторитарні політичні системи. Авторитаризм - політичний режим, встановлений або нав'язаний такою формою влади, що концентрується в руках однієї людини або в окремому органі влади і знижує роль інших, передусім, представницьких інститутів (асоціацій, об'єднань, союзів тощо), формалізація і вихолощування справді організаційного і регулятивного змісту політичних процедур та інститутів, що зв'язують державу і суспільство.

Різновидами авторитарних режимів є теократичні авторитарні режими, військово-бюрократичні диктатури, персональні тиранії, абсолютистські монархії, неототалітарні режими.

Список використаної літератури.

Андерсон Р.Д. Тоталитаризм: концепция или ідеологія? // Полис, 1993, № 3.

Вятр Ежи. Типология политических режимов // Лекции но политологии, т. 1, Таллинн, 1991.

Основы политической науки. Учебное пособие. Под ред. проф. Пугачева В. П., ч. 1, 2. М., 1993.

Очерки политологии. Учебное пособие. Харьков, 1993.

Фадеев Д. А. От авторитаризма к демократии: закономерности переходного периода // Полис, 1992, № 1-2.

Цыганков А. П. Демократизация общества как макросоциальный процесс // США: экономика, политика, идеология 1991 № 12.

Україна посткомуністична: суперечності та перспективи соціально-політичного розвитку // Політична думка, 1993, № 1.

Політологія За загальною редакцією І. С. Дзюбка, К. М. Левківського, Київ, 1998.

Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник. – К.: Либідь, 2002. – 576 с.

Гелей С.Д., Рутар С.М. Політологія: Навч. посіб. – 5-те вид., перероб. і доп. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2004. – 645 с.

Піча В.М., Хома Н.М. Політологія: Конспект лекцій. Навч. посіб. для студентів вищих закладів освіти України. Друге вид., доп. – Львів: “Новий Світ - 2000”, 2003. – 172 с.

Політологія. Підручник для студентів вищих навчальних закладів / за ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенька. – К.: Видавничий центр “Академія. – 2001. – 528 с.

Політологія / Ф.М. Кирилюк, М.І. Осушний, М.І. Хильки та ін.: За ред Ф.М. Кирилюка. – К.: Здоровя, 2004. – 776 с.

Політологія. Підручник // За заг. ред. Проф. Кремень В.Г., проф. Горлача М.І. – Харків: Друкарський центр “Єдінорог”, 2001. – 640 с.

Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. / А. Колодій, В. Харченко, Л. Климанська, Я. Космина. – К.: Ельга-Н, Ніка-Центр, 2000. – 584 с.