Флора заповідного урочища “Станіславівка” (Придністровське Покуття)

Зміст

Вступ

Огляд літератури.

Фізико-географічна характеристика території досліджень

Географічне положення

Геологічна будова

Геоморфологія

Грунти

Водні ресурси

Клімат

Рослинний покрив

Методика, матеріали та об'єкти дослідження.

Результати та обговорення досліджень

Конспект флори

Систематичний аналіз флори

Еколого-ценотичний аналіз

Географічний аналіз

Біоекологічна характеристика флори

Біоекологічні особливості рідкісних видів рослин

Біоекологічні особливості лікарських, медоносних, кормових видів рослин.

Висновки

Література

Виживання людства в техногенному періоді найчастіше пов'язане з можливостями вирішення проблем охорони й ощадливого використання природних ресурсів. Одним з основних ресурсів природи є флора. За своєю сутністю вона є наріжним каменем існування усього живого. Ощадливе природокористування неможливе без пізнання сутності об'єкта використання, у зв'язку з чим зростає роль флористики як науки про флору [29].

Мета роботи полягає у вивченні флори урочища “Станіславівка”.

Для реалізації мети ставили перед собою такі завдання:

скласти перелік видів рослин даного урочища та систематизувати їх по родинах, класах та відділах;

провести систематичний, еколого-ценотичний, географічний аналізи;

виявити червонокнижні, раритетні види рослин та групи видів господарських рослин (лікарські, медоносні, декоративні, кормові, з корисною деревиною);

розробити заходи щодо використання рослин та їх охорони.

Актуальність. У зв'язку з інтенсифікацією різноманітних форм антропогенного впливу на навколишнє середовище істотно порушується природній процес розвитку фітобіоти: спостерігається подальше збіднення автохтонної флори, зменшення площ природних рослинних угрупувань і спрощення їх ценотичної структури. У результаті екологічної дестабілізації природнього середовища знижується рівень ценотичної різноманітності рослинного покриву, порушується рівень натурального філоценозу. Для усвідомлення процесів і явищ, які відбуваються на сучасному етапі та їх прогнозування виникає необхідність комплексного вивчення флори цього регіону.

Наукова новизна: територія урочища у флористичному плані малодосліджена, про що свідчить відсутність літературних джерел; не проводився локальний перелік видів рослин, не встановлено відсоток раритетності. Також, досліджувана територія лежитоь в межах Коломийського району, точніше, в межах Придністровського Покуття, яке у флористичному плані є найменш ваивчене в Івано-Франківській області і саме в цьому регіоні недостатньо розроблена система природно-заповідних територій (процент заповідності – 0,6).

У практичному аспекті результати досліджень цінні для обгрунтування покращення фітоценотичної репрезентативності природньо-заповітного фонду.

Збереження фітоценотичної різноманітності рослинного покриву необхідне для підтримання філоценотичного потенціалу, формування біологічно стійких угрупувань, стабілізації екологічної ситуації.

Огляд літератури.

Сучасна флористика виникла на стику природознавчих наук: систематики та екології рослин, ботанічної географії, геоботаніки, цитології, палеоботаніки.

Систематичний підхід дозволяє вирішувати головне завдання флористики вивчення організації флористичних систем, їх структури, походження та еволюції. Флористика тісно пов'язана з народним господарством. Застосування флористичних підходів дозволили вирішувати питання ощадливого використання, охорони та збагачення рослинного світу [29].

Вивчення лісової рослинності України почалось ще у ХVІІІ ст. Проте дослідження ХVІІІ та першої половини ХІХ ст. були епізодичними і охоплювали незначні площі. Зміст одних робіт був флористичний, інших – лісогосподарський.

У другій половині ХVІІІ ст. дослідження рослинності стають частішими, охоплюють більшу територію і тісніше пов'язуються з практичними завданнями [23].

Уже першими роботами була визначена основна мета досліджень: встановлення таксономічних спектрів і виявлення особливостей розповсюдження окремих видів. Дослідження велися переважно в напрямі вивчення рослинного населення адміністративни і регіонально-адміністративних виділів. У цей же час інтенсивні дослідження в Коломийському повіті вели A.Slendzinski і L.Wajgl [29]. У 19884р. S.Sachano видав узагальнену працю про флоронаселення Станіславського і Коломийського повітів [29]. Варто відзначити, що багато праць дослідників ХІХ ст надруковані під загаоловками списків видів або флор околиць тих чи інших міст, які на той час були переважно адміністративними (повітовими) центрами: Станіслав, Коломия, Чернівці. Під околицею дослідники цього періоду розуміли усю територію того чи іншого повіту з однойменним центром. Тому цінність для сучасних досліджень мають лише ті праці, в яких вказівки на конкретні місцезнаходження видів. Такою, зокрема є праця А.Смедзінського, яка містить анотований список 432 видів, зібраний біля Коломиї, Печеніжина, Яблунева, Космача та ін. населених пунктів Покутського Прикарпаття [29].

Вивчення рослинності України, особливо перед світовою війною, стало пов’язуватись з інтересами різних організацій (земствами, науковими товариствами). Однак і в цих дослідженнях в радянський період вивчення рослинності УРСР набуло планового характеру і стало витікати з практичних завдань господарств [23].

Вивчення лісової рослинності окремих районів, округ та областей України займались геоботаніки. Окремі дані про широколистяні ліси є в працях З.Н.Горохової, Б.Р.Шлягер-Сосонка [34]. Зокрема, Ю.Р.Шеляг-Сосонко вперше висунув і обгрунтував існування трьох рівнів еволюції рослинності і на цій основі запропонував генетичну класифікацію широколистяних лісів України, розробив ієрархічну класифікацію фітоценотипів та популяційну структуру ареалів видів, розробив наукові принципи створення перспективної мережі збереження гено- і ценофонду України [5].

Питання історії розвитку флори та рослинності лісів, особливо широколистяних, України за даними сучасного поширення рослин і на підставі палеоботанічних досліджень, висвітлені в працях Ю.Д.Клепова [15], Ф.О.Гриня [6] [7], В.В. Осичнюка, Т.А.Андрушенка [35], Є.М.Кондратюка [11]. Відомості про лісову рослинність західних областей наводять М.І.Косець [13], [14], З.Ю.Герушинський [3].

Багато праць, які вийшли в радянський період, присвячено вивченню рослинності Карпат І Прикарпаття. В них наведена загальна характеристика рослинності лісів Українських Карпат і висвітлені закономірності розподілу їх на території. Таким чином, ліси окремих районів Карпат описано К.А.Малиновським [18], С.М.Стойком [25], В.І.Чопиком [30].

Питаннями господарського використання рослинності високогір’я та розробкою природоохоронних заходів займалися С.М.Стойко, Л.І.Мілкіна [26], В.І.Чопик [32].

У повоєнний період центром вивчення флори Прикарпаття стала кафедра ботаніки Чернівецького державного університету ім.Ю.Федьковича, співробітники якої, зокрема І.В.Артемчук, З.Н.Горохова, Т.І.Солодкова, А.І.Погребняк, В.І.Стефаник та ін., зібрали багато матеріалів у Чернівецькій і в частині Івано-франківської областей [29].

Поняття “флороценотип” було введено в флористичну термінологію Камеліним Р.В., Заверухою [8] в 1985 р. Ієрархічну класифікацію фітоцентоипів розробляв Шеляг-Сосонко Ю.Р.; фітоценотипи Прикарпаття досліджував Ткачик В.