Озер на Прикарпатті дуже мало. Більша частина озер є заплавними (стариці). Розміри їх невеликі, живляться вони головним чином від річкових паводків. У сухий період вони часто висихають, або перетворюютьяя в болота. Крім цього типу заплавних озер природного походження у долинах рік поширені озера штучні (ставки), які створені людиною. Вони відіграють велику роль у регулюванні стоку рік.

2.6 Клімат

Клімат на досліджуваній території помірно континентальний. Циркуляція атмосфери, як кліматотворчий фактор, виявляється у перенесенні атлантичних, континентальних та арктичних повітряних мас, а також у циклонічній та антициклонічній діяльності. При цьому всі форми циркуляції загалом зумовлюють тут перевагу переносу повітряних мас з Атлантичного океану над переносом континентального повітря зі сходу [33].

Атмосферною циркуляцією визначається утворення хмар і кількість опдів. Основна причина великої кількості опадів у цій місцевості – часте проходження циклонів і пов’язаних з ними фронтів.

Напрями вітру в умовах Прикарпаття визначається не тільки загальноциркуляційними процесами, але й орографічними факторами [2].

У районі Передкарпаття для року в середньому переважають північно-західний та південно-східний напрям вітру.

Річний хід температури повітря на Прикарпатті континентальний.

Найтеплішим місцяем року є липень. Середня температура повітря у липні становить 19-19,50, у найхолоднішому (січень) вона знижується до мінус 4-5,50С.

Основні характеристики режиму зволоження це середні місячні та річні суми опадів, а також їх сума за теплий (IV - V) і холодний (ХІ - ІІІ) періоди.

У районах Передкарпаття за рік випадає 600-800 мм опадів.

Для річного ходу опадів характерна значна перевага їх кількості за теплий період порівняно з холодним. За теплий період (IV - X) в районах Передкарпаття випадає близькл 73% опадів від річної норми. Найбільш дощові літні місяці (VI, VII, VIII), протягом яких випадає близько 44% опадів. Максимум опадів здебільшого припадає на червень.

У цілому територія області порівняно зі східними районами України відзначається найбільшими сумами опадів, що пояснюється впливом Карпат на атмосферні процеси.

Проте зволоження місцевості не визначається лише кількістю опадів, оскільки вони можуть значно випаровуватися. Тому для оцінки зволоження користуються коефіцієнтом зволоження , який являє собою відношення кількості опадів місяця до величини можливого за даних кліматичних умов випаровування [33].

У межах Передкарпаття річні величини коефіцієнта зволоження коливаються від 1,1 до 1,49. отже, в рівнинній місцевості в цілому за рік зволоження є достатнім.

Повну характеристику клівмату досліджуваної території дають уявлення про річні метеорологічні режими – періоди і сезони року. Для Прикарпаття характерний теплий і холодний періоди [28].

Теплий період у районах Прикарпаття триває від 260-270 днів. Загальний період вегетації триває від 200-210 днів, а період активної вегетації – від 160-165 днів.

У теплий період виділяється безморозний період, який обмежений датами останнього весняного і першого осіннього приморозків.

Припинення весняних приморозків на перед гірських ділянках області в середньому припадає на кінець квітня – на початок жовтня. Тому середня тривалість без морозного періоду в цих районах становить 150-155 днів.

Суми активних температур (понад 100С) у Придністровському Покутті становлять 2500-26000С [2].

Теплий період включає в себе три пори року – весну, літо та осінь, які докорінно відрізняються за метеорологічним режимом.

До холодного або зимового періоду належить частина року з негативною середньою добовою температурою повітря. В Івано-Франківській області в середньому зима коротка і тепла. Загальна тривалість зими на території Передкарпаття становить 95-105 днів.

2.7 Рослинний покрив.

Рослинний світ Прикарпаття, який складався протягом тисячоліть, є відображенням тих змін, що відбувалися на цій території.

За характером своєї рослинності Прикарпаття належить до середньоєвропейської провінції широколистяних лісів. Пануючим типом рослинності в даній місцевості є широколистяні й темнохвойні ліси [33].

В передгір'ї переважають дубові і дубово-грабові ліси. Основними супутніми деревними породами дубових і мішаних дубово-грабових лісів низовини і передгір'я є ясен (Tilia cordata Mill), клен гостролистий (Acer platanoides L.), клен татарський (Cornus mas L.) – рослина середньо морського походження.

В Передгір'ї Прикарпаття місцями зростають смереко-дубові, буково-соснові та соснові ліси. Трав'янисте вкриття характеризується буйним розвитком ранньовесняної флори, коли ще до розпускання листя на деревах землю вкривають суцільні білі килими з анемони дібровної (Anemone nemorosa L.), білоцвіту весняного (Leucojum Vernum L.), які на галявинах доповнюються Віолето-блакитними відтінками, що їх утворюють шафран Гейфелів (Crocus heuffelianus Herb.) і проліска дволиста (Scilla bifolia L.)

3. Методика та об’єкти дослідження.

Об’єктом досліджень стали види рослин та рослинні угрупування, які зростають на території заповідного урочища “Станіславівка”, площа якого 12,0 га, належить до Шепарівського лісництва Коломийського держлісгоспу (коломийський район). Флора – це історично складена сукупність таксонів рослин, що зростають, або зростали у попередні геологічні епохи на певній території. Це спиок видів рослин певної території [29].

Вивчення флори розпочинається із встановлення видового різноманіття, тобто із складання переліку видів рослин. Для цього використовували літературні та та гербарні дані. В ході польових досліджень флори урочища “Станіславівка” ми користувалися маршрутним методом.

Маршрутний метод охоплює кілька етапів дослідження:

рекогносцировочний етап: вивчення особливості місцевості, основні типи рослинності;

детально-маршрутний етап: під час якого дослідник складає список рослин, які йому зустрічаються, збирає гербарний матеріал, вивчає рясність і місцезнаходження, проводить опис окремих асоціацій [5].

Для визначення рясності, за якою можна визначити чтупінь участі особин виду в ценозі, застосовували окомірний метод прямого обліку. Такий облік звичайно проводять за шкалою чисельності виду у фітоценозі, зокрема, за шкалою, запропонованою О.Друде (1913) [5].

У цій системі оцінки рясності виду прийнято таку градацію:

Soc (socialis) 100-81% - рослини змикаються