За діяльністю політичних партій здійснюється державний контроль. Органами, що його здійснюють, є Міністерство юстиції України, Центральна виборча комісія та окружні виборчі комісії. У разі порушення політичними партіями чинного законодавства до них можуть бути вжиті такі заходи: попередження про недопущення незаконної діяльності; заборона політичної партії. У разі публічного оголошення керівними органами політичної партії наміру вчинення політичною партією дій, за які законами України передбачена юридична відповідальність, відповідні органи, до відання яких належить контроль за діяльністю політичних партій, видають приписи про недопущення протиправних вчинків.

Політична партія може бути за поданням Міністерства юстиції України чи Генерального прокурора України заборонена в судовому порядку. Заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск керівних органів, осередків, та інших структурних утворень, що передбачає припинення членства в політичній партії. Політичні партії припиняють діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстраційного свідоцтва. Рішення про реорганізацію чи саморозпуск приймається з'їздом (конференцією) політичної партії відповідно до статуту політичної партії. Одночасно з прийняттям такого рішення з'їзд (конференція) політичної партії приймає рішення про використання майна та коштів політичної партії на статутні чи благодійні цілі.

За даними дослідження, проведеного соціологічною службою Центру ім. Разумкова у січні-лютому 2003 року, у суспільстві дещо виріс рівень довіри політичним партіям і громадським організаціям. Політичним партіям повністю чи частково довіряють 16,7% громадян, тоді як цілком «не довіряють» чи «швидше не довіряють» 74,2%. 9,1% респондентів не визначилися з відповіддю. Громадським організаціям довіряють 29, 3% респондентів, не довіряють — 51,5%. На думку експертів, поки що загальний рівень довіри таким інститутам громадянського суспільства, ,, як партії та громадські організації недостатній Проте соціологічні дані свідчать про те, що поступово дедалі більше громадян схильні довіряти цим структурам представляти свої інтереси.

Партії в політичній системі в свою чергу утворюють партійну систему. Партійна система – це сукупний зв’язок партій, які діють в межах своїх програм і статутів і ведуть боротьбу за державну владу. Як суб'єкти формування владних відносин, партії великою мірою визначають характер і спрямування політичного процесу, політичну стабільність суспільства, формують розвиток демократичних держав.

Піднесення ролі політичних партій обумовлено такими факторами:

зростанням політичної активності населення, його різних соціальних груп;

процесом демократизації владних структур держави;

політичним та ідеологічним плюралізмом, що обумовлюється, перш за все, різноманітністю форм власності [14, c. 8].

У країнах з демократичною політичною системою визнається політична різноманітність і багатопартійність. Політичні партії мають право формувати вищі органи держави шляхом висунення своїх представників в парламент чи до складу уряду. Суспільству відомі два різновиди партійних систем.

Одна з них заснована на монополії правлячих партій. Це досягається шляхом заборони діяльності опозиційних партій або безроздільним пануванням тих з них, які отримують відчутну організаційну чи фінансову підтримку.

Інша — характеризується помітною багатопартійною різноманітністю. До влади приходить партія, яка перемогла на парламентських виборах. Така партійна система втілює дійсний політичний плюралізм, який існує в суспільстві.

У літературі була висловлена точка зору про те, що існують і однопартійні системи.

Така позиція є помилковою, оскільки одна партія не може створювати систему.

Нормальне функціонування партійної системи забезпечується правовим регулювання діяльності партій. Воно зводиться до:

Ніхто не може бути примушений до вступу в ту чи іншу партію.

Партії вільно створюються та діють у суспільстві на основі їх статутних документів і після реєстрації у встановленому законом порядку.

Організація та діяльність партій не повинні порушувати основних прав та свобод людини-громадянина.

Рішення політичних партій не має обов'язкової сили для органів держави

Партії покликані сприяти вираженню політичної волі громадянського суспільства.

Не допускається утворення і діяльність політичних партій у державних органах та військових формуваннях.

Дії державних органів і посадових осіб щодо ліквідації багатопартійності, незаконного обмеження діяльності партій, встановлення неправомірних переваг для окремих із них переслідується законом.

Забороняється діяльність партій, дії яких спрямовані на ліквідацію не залежності, зміну конституційного ладу, пропаганду війни, розпалювання мітингової, расової, релігійної ворожнечі, нанесення шкоди здоров'ю населення, проти державної безпеки [10, c. 519]

Окрім демократичної форми правління, однією з найсуттєвіших характеристик відкритого суспільства є свобода різних асоціацій Таке суспільство повинно заохочувати та брати під свій захист формування вільних співтовариств, кожне з яких має свої власні уявлення й уподобання.

Слово «партія» — латинського походження (partio — ділю, розділяю, тобто це група людей, об'єднаних спільністю ідей, інтересів для виконання певної роботи).

Уявлення про ту чи іншу партію дають такі ознаки:

мета партії — завоювання і здійснення влади окремо або в коаліції;

характер організації партії;

зміст ідеології партії;

діяльність партії щодо забезпечення соціальної опори, підтримки з боку населення.

До XIX ст. партіями називали групи, які сперечалися між собою в складі уряду або відповідним чином впливали на політику уряду.

За визначенням німецького соціолога М. Вебера, партії у своєму розвитку пройшли три стадії:

аристократичне угрупування;

політичний клуб;

масова партія.

На нашу думку політична партія, виступаючи виразником політичних інтересів певного класу (верстви, прошарку, страти) або його частини — це спільнота людей, об'єднаних організаційно й ідеологічно, і що має за мету взяти у свої руки керівництво державними справами для використання цієї владу для задоволення інтересів тих, кого вони репрезентують.

Можна було б навести ще десятки дефініцій категорії «політична партія». Відомо, що в політології їх існує понад 200. Проте і цей перелік дає можливість зробити узагальнення про те, що в сьогоденні потреба у партіях аж ніяк не зменшується й інтерес до них не зникає. Існування багатопартійності у суспільстві дозволить йому, на нашу