Ідейна платформа гострої боротьби з комунізмом чи інакомисленням, багаторічна самовіддана боротьба за незалежну Україну привели кого — до перемоги, кого — до поразки. Так програмні завдання багатьох партій були реалізовані. Постало питання про розробку нових програм та уточнення ідейних засад партій. мають у своїй основі загальнонаціональні ідеї, які однаково поділяли б усі громадяни нашої держави.

Велике теоретичне та практичне значення, особливо в сучасних умовах, має розгляд проблеми, пов'язаної з визначенням співвідношення політичної системи суспільства та держави, виявленням економічних і соціально-політичних факторів, які впливають на визначення її місця і ролі в політичній системі суспільства.

Зауважимо, що державу неможливо ототожнювати з політичною системою, її потрібно розглядати як складову частину тієї системи, яка входить до неї не як сукупність роз'єднаних органів, а як цілісний політичний інститут.

У сучасній і зарубіжній літературі дослідженню питань, які стосуються різних сторін внутрішньої організації та діяльності суспільства, приділялась значна увага. Держава докладно вивчається у різних напрямках: у структурному і функціональному плані, з точки зору її статики та динаміки, з позиції філософської категорії форми, змісту, сутності. Але при цьому нерідко залишається поза увагою шерег питань, безпосередньо пов'язаних з функціонуванням держави як складового елемента політичної системи суспільства. Розгляд держави в цьому ракурсі є безперечно цікавим, оскільки дозволяє охарактеризувати державний механізм через опосередковані у ньому політичні відносини та дає можливість визначити місце і роль держави в політичній системі суспільства.

Держава — особлива ланка в структурі політичної системи суспільства, її роль і місце в цій системі не ототожнюється з роллю та місцем, із одного боку, правлячої партії, а з другого — інших ланок цієї системи. Держава, не просто масове об'єднання громадян, а об'єднання усіх без винятку громадян, усіх членів суспільства, які знаходяться в політико-правовому зв'язку з державою, незалежно від класової, вікової, професійної та інших ознак. Держава є виразником їх спільних інтересів і світосприйняття. Із діяльністю держави пов'язані реальні, широкі можливості для усіх громадян брати участь у політичному житті суспільства. Ідея участі кожної людини у вирішенні спільних справ, відповідальності кожної особистості за долю держави, суспільства в цілому знайшла своє конкретне вираження в цілому ряді законів, Декларації прав і свобод людини і громадянина.

Місце і роль держави в політичній системі суспільства визначаються такими основними обставинами:

держава відіграє важливу роль у вдосконаленні суспільства як власника основних засобів і знарядь виробництва; визначає основні напрямки його розвитку в інтересах всіх і кожного;

держава — організація всіх громадян;

держава має спеціальний апарат управління, який забезпечує виконання державних функцій;

держава має розгалужену систему юридичних органів, що дозволяє використовувати різні методи переконання і примусу;

держава володіє суверенітетом;

держава володіє єдністю законодавчих, управлінських і контрольних функцій, це єдина повновладна організація у масштабі всієї країни.

Недержавні організації такими функціями не володіють. Вони вирішують локальні за своїм змістом і об'ємом завдання в чітко визначеній сфері суспільно-політичного життя.

Отже, не протиставляючи державу як «особливу ланку» в політичній системі суспільства всім іншим об'єднанням, не зменшуючи її ролі в системі інших демократичних організацій, слід ще раз наголосити, що поняття ядра і центру в структурі політичної системи не є ідентичними. Роль головної ланки, яка охоплює своєю організуючою і спрямовуючою діяльністю активність усіх структурних елементів, виконує особистість, в той час, як особливою ланкою є держава [13, c. 85].

Держава — це політичний інститут, що складається навколо відносин, пов'язаних з виникненням і функціонуванням відокремленої від суспільства особливої управлінської системи — публічної влади. Він здійснює свої повноваження за допомогою специфічної форми влади — державної влади.

3. ДЕРЖАВА І ІНШІ ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ОБ'ЄДНАННЯ

При розгляді питання про місце та роль держави як особливої ланки в політичній системі суспільства важливе значення має розкриття характеру взаємозв'язків, які виникають між нею та громадськими організаціями.

У взаємостосунках держави та громадських організацій відображається спільність їх кінцевої мети і завдань, єдність принципів побудови та функціонування, їх демократизм, виникнення усіх державних і недержавних об'єднань за волею народних мас, постійна опора на їхню творчу ініціативу і підтримку.

Зміцнення та розвиток спільності та єдності усіх державних і громадських організацій — це свідчення про дальший розвиток демократії, яка забезпечує активну участь усіх членів суспільства в управлінні як державними, так і суспільними справами за умови успішного подолання протиріччя між державою і громадськими організаціями. Взаємовідносини між ними складаються по-різному в залежності від місця та ролі тих чи інших громадських формувань, від характеру їхньої діяльності, від мети і завдань, які стоять перед ними. Це співробітництво, взаємодопомога, координація, визначення спільного напрямку їхньої діяльності і т. д.

При цьому зберігається внутрішня самостійність громадських організацій, їх відносна незалежність у вирішенні питань на основі принципів самоуправління і самодіяльності.

Говорячи про взаємовідносини держави та громадських організацій, потрібно завжди пам'ятати, що вони двосторонні. Більшість із них опосередковуються відповідними нормами права, набуваючи в залежності від цього різного характеру (державно-правового, адміністративно-правового і т. д.). Деякі відносини ще не мають правового вираження, що, безумовно, потребує удосконалення законодавства про громадські організації, їх правового статусу; дослідження таким питань, як правотворчість громадських організацій, її природа; природа статутів громадських організацій; громадські організації як суб'єкти права; як носії прав і обов'язків; як учасники різного роду правових відносин і т. д.

Правове закріплення різних сторін діяльності громадських організацій та їх