Урядовому комітету надано право створювати підкомітети, експертні комісії та робочі групи для розгляду окремих питань, що належать до його компетенції. На сьогодні, при Урядовому комітеті економічного розвитку та з питань європейської інтеграції утворено Раду об'єднань підприємців України як постійно діючий консультативно-дорадчий орган.

Організаційною формою роботи комітетів є засідання, які скликаються у міру потреби, як правило, в один і той же день тижня. Можуть проводитися спільні засідання Урядових комітетів. Правомочним є засідання при присутності 2/3 членів комітету. Рішення приймаються консенсусом (за загальною згодою) і доводяться до відома виконавців у формі витягів з протоколу.

Утворення Урядових комітетів позначилося на результативності прийняття актів урядом, оскільки на засіданні Кабінету Міністрів не відбувається обтяжлива процедура їх узгодження. Цю функцію взяли на себе Урядові комітети.

Реалізують функції уряду при виникненні надзвичайних ситуацій і Урядові комісії, які є тимчасові робочими органами, що створюються Кабінетом Міністрів України для вирішення певних ситуацій у державі. Розпорядженням від 07.07.2000 р. № 284 створено Урядову комісію з ліквідації наслідків стихійного лиха, що сталося 5 липня 2000 року у Західному та Південно-Західному регіонах України. Завдання Комісії — координація діяльності ЦОВВ, МДА та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з ліквідації наслідків стихійного лиха та надання допомоги потерпілим, а також контроль за здійсненням відновних робіт.

У межах конституційне окреслених повноважень, Кабінет Міністрів України приймає постанови і розпорядження. Постанова Кабінету Міністрів України — це підзаконний правовий акт, який видається на основі і на виконання Конституції України, законів України, нормативних актів Президента України, яким регулюється широке коло питань економіки, фінансів, культури, оборони, забезпечення прав і свобод громадян та інші. Розпорядження Кабінету Міністрів України — це правовий акт, який, як правило носить організаційний характер і стосується внутрішньої організації уряду, центральних органів виконавчої влади та державних установ. Розпорядження також мають відповідати Конституції і законам України та актам Президента України. Акти уряду приймаються на його засіданнях більшістю від присутніх.

Кабінет Міністрів України може: 1) давати доручення органам виконавчої влади, які оформляються як витяги з протоколу засідань; 2) приймати рішення про доведення до відповідних органів виконавчої влади доповідної записки щодо стану виконання Конституції, законів України, актів Президента чи Кабінету Міністрів, діяльності державних органів та інших матеріалів з питань, що розглядалися на засіданнях уряду.

Відповідальність уряду як відповідальність колегіального державного органу може бути політичною та юридичною і полягає у застосуванні до нього санкції, передбаченої в конституційно-правовій нормі (конституційно-політична відповідальність) чи санкції інших галузей права (цивільна відповідальність). Санкція конституційної відповідальності — примусова відставка, цивільної — відшкодування збитків.

В Україні конституційне передбачена солідарна відповідальність. Солідарна відповідальність уряду в Україні може бути ініційована:

Президентом України чи Верховною Радою України. Верховна Рада може висловити резолюцію недовіри уряду більшістю від конституційного складу Верховної Ради, за пропозицією не менше як 1/3 від конституційного складу парламенту, результатом чого є відставка. Після висловлення недовіри уряду Верховною Радою України чи прийняття Президентом України рішення про відставку Кабінету Міністрів, Прем'єр-міністр зобов'язаний подати Президенту України заяву про відставку Кабінету Міністрів України. Рішення про відставку уряду Президент України приймає у формі указу.

ЦЕНТРАЛЬНІ ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

Зростання масштабів, складності і розмаїття завдань держави зумовили диференціацію її виконавчо-розпорядчого апарату і виокремлення спеціалізованих органів, покликаних забезпечити здійснення державного управління в окремих галузях.

Міністерства звичайно наділяються функціональною компетенцією в певній галузі управління. Однак, у Великобританії є міністерства, які наділені територіальною компетенцією — міністерства у справах Шотландії, Вельса та Ірландії. Свого часу в багатьох країнах існували міністерства колоній.

Поряд з міністерствами в більшості країн існують велика кількість відомств (агенцій, комітетів, управлінь). Це зумовлено здебільшого необхідністю належного організаційного забезпечення здійснення окремих управлінських функцій. Наприклад, у Великій Британії близько 60 центральних відомств, керівниками яких є цивільні службовці. На одного з членів уряду покладається загальне керівництво (і обов'язок доповідати у парламенті).

До основних функцій, що реалізуються центральними органами виконавчої влади (ЦОВВ) у сфері їх відання, звичайно належать: підготовка законопроектів і проектів урядових актів; видання регулюючих, деталізуючих і інтерпретуючих нормативно-правових актів; ефективне використання державної власності, що перебуває в управлінні; здійснення квазісудової діяльності, пов'язаної із розглядом претензій громадян до органів управління; проведення необхідних контрольних заходів тощо.

Структура системи ЦОВВ у кожній країні визначається конкретними умовами управління, пріоритетністю вирішення тих чи інших завдань, управлінськими традиціями, особливостями політико-територіальної організації держави. При цьому консерватизм або динамічність структури значною мірою визначаються особливостями правового регулювання цих питань.

В незалежній Україні визначення системи ЦОВВ покладено на главу держави (п. 15 ч. 1 ст. 106 Конституції України), внаслідок чого їй притаманна значна динаміка. Ще під час перетворення Ради Міністрів Української РСР у Кабінет Міністрів в 1991 році пропонувалося обмежити чисельність міністерств 20. Відповідно до указу Президента України від 25 лютого 1992 р. до системи ЦОВВ увійшло 25 міністерств. Невдовзі кількість міністерств було скорочено до 24.

У березні 1993 р. було затверджено схему організації та взаємодії ЦОВВ. Протягом наступних шести років система органів виконавчої влади загалом практично не зазнала кількісних змін, хоч відбувалося перейменування і зміна статусу окремих відомств. Указ глави держави від 13 березня 1999 р. передбачав скорочення кількості відомств з 93 до 87: зберігалося 18 міністерств, 21 державний комітет і 50 інших