Нині особливо гостро постають питання розробки і реалізації нової стратегії міграційної політики, перш за все у сфері зовнішньої та внутрішньої трудової міграції. Відсутність чіткого механізму в регулюванні міграційних процесів з боку держави, протидія і боротьба з нелегальною міграцією, правове регулювання інтенсивних потоків зовнішньої трудової міграції, соціальний захист українських громадян, що працюють на тимчасових роботах за кордоном - ось далеко не повний перелік міграційних проблем, що потребують розв'язання. Все це вимагає глибокого осмислення та вивчення причин-но-наслідкових зв'язків міграцій населення, виявлення і визначення їх сучасних домінантних тенденцій, а головне - розробки соціально-економічного механізму регулювання міграційного руху населення на макрорівні та рівні регіону в контексті реформи соціально-економічної та політичної систем, розбудови правової держави.

А тому нам беззаперечно актуальною видається проблема регулювання міграційного руху населення за нинішніх умов, розв'язання якої передбачає визнання нового становища людини в сфері зайнятості, пов'язаного з конкуренцією, свободою і добровільністю вибору будь-якої сфери суспільно-корисної діяльності, а також високою міграційною рухливістю населення. Разом з тим, уже в даний час очевидним стає той факт, що процес становлення ринку праці в Україні буде ще тривалим. Його розвиток і функціонування супроводжується напруженістю в соціальній сфері, гострота і глибина якої визначаються багатьма факторами, в тому числі і міграційною активністю населення та соціально-демографічною структурою міграції.

Значно більшим, ніж на демографічний розвиток, є вплив трудової міграції на розвиток регіонального ринку праці. Трудові поїздки загалом сприяють розширенню можливостей зайнятості для економічно активного населення регіону виходу за рахунок:

- виїзду частини економічно активних контингентів;

- переходу до розряду економічно панівного населення частини осіб, які нагромадили необхідні для життєдіяльності кошти шляхом трудових міграцій;

- створення нових робочих місць колишніми трудовими мігрантами, що заробили достатні для відкриття власної справи суми грошей.

Крім того, наслідком тривалого перебування індивіда в країнах Західної та Центральної Європи стає засвоєння ринкової .відомості, цінностей та норм цивілізованого суспільства. В сучасних умовах трудові міграції стають чи не єдиним засобом забезпечення прийнятного рівня життя для значної частини населення України. Разом з тим, значне поширення поїздок українських громадян на роботу за кордон і високі (за вітчизняними мірками) доходи трудових мігрантів можуть призвести до нівелювання соціальної значимості зайнятості в Україні (така загроза є цілком реальною для Карпатського регіону).

Основною ж проблемою зовнішньої трудової міграції є переважно нелегальний статус наших громадян за кордоном. Більшість співгромадян, які наважилися на трудову міграцію, при в'їзді до країн-реципієнтів приховує свої справжні наміри і по суті перебуває у цих країнах на нелегальному становищі. Результатом такої ситуації стає соціальна незахищеність громадян України за кордоном, їх практично повна залежність від роботодавців і частково — від посередників. Досить численні контингенти українських трудових мігрантів не мають жодних гарантій щодо режиму роботи, виду діяльності, отримання зароблених грошей. Частина шукачів пристойного заробітку не з власного бажання займається виснажливою, шкідливою для здоров'я працею, молоді жінки нерідко потрапляють у тенета ділків підпільного секс-бізнесу і всупереч власному бажанню змушені займатися проституцією.

Якщо на перший погляд здається ніби деякі елементи соціально-демографічної структури міграції формуються незалежно, то таке уявлення зразу же спростовується, коли міграцію розглядати не як фактор соціально-економічного розвитку, а як прояв стану цього розвитку, тобто як соціальне, суспільне явище. Відомо, що в умовах ринкової економічної системи розширюються можливості переїзду та зміни місця праці чи проживання. Але цей вибір визначається соціально-економічними умовами незалежно від того, стосується це повернення на батьківщину тих, хто виїхав за кордон на тимчасові роботи, репатріації насильно виселених та депортованих чи повернення громадян до батьківських осель на селі.

Для сучасних міграцій робочої сили нашої країни характерна також і зміна спрямованості та інтенсивності міграційних потоків загалом в Україні та її регіонах, зокрема. Лише протягом 2005 р. у зв'язку зі зміною місця роботи змінило місце постійного проживання 116687 осіб, з яких 38155 були внутрішньорегіональними трудовими мігрантами, 68274 особи у зв'язку із зміною місця роботи переїхали на постійне місце проживання до інших регіонів України, а 10258 через трудові мотиви емігрувала на постійне місце проживання до інших країн. Якщо раніше учасниками трудових міграцій населення за кордон були в основному представники прикордонних областей, то зараз на тимчасових сезонних роботах у іноземного роботодавця за наймом і договорами підряду працюють особи практично з усіх регіонів України.

Міграційну активність робочої сили визначають головним чином економічні та соціальні чинники, які на конкретному історичному етапі соціально-економічного розвитку та розміщення продуктивних сил країни чи регіону можуть змінюватися, посилюючи або стримуючи трудову міграційну активність населення. Територіальні відмінності в соціально-економічному розвитку районів та областей України, зумовлюючи різний рівень життя населення, є також причиною значних трудових міграційних переміщень. Адже інтенсивність прояву, спрямованість та якісний склад трудових міграційних потоків, частка мігрантів у трудових ресурсах, фактори, що впливають на трудову міграцію в окремих регіонах та місцях виходу і входу трудових мігрантів, значно відрізняються від інших регіонів. Це пояснюється різним рівнем їх економічного розвитку, структурою населення, природно-географічними умовами, національно-побутовими особливостями, ментальністю тощо.

Стосовно нинішніх умов міграційна політика держави має передбачати систему правових, адміністративних, організаційно-фінансових заходів, а також інформаційне забезпечення урядовими структурами,