Національний суверенітет характеризує повновладдя нації, її політичну свободу, наявність у неї реальної можливості самостійно визначати спосіб свого національного життя, включаючи здатність самовизначатися утворювати незалежну державу [38, c. 114]. А звідси тісний зв'язок національного суверенітету з державою, її інституціями. Національний суверенітет знаходить своє політично-правове оформлення в Декларації про державний суверенітет України, де закріплено право нації на самовизначення у всіх сферах життєдіяльності суспільства: економічній, політичній, соціальній, культурній тощо [4]. Однак національний суверенітет в ідеальному, «чистому» вигляді існує надзвичайно рідко. Він не може, як правило, реалізуватись автономно, без урахування інтересів націй, національних груп і національних меншин, які проживають поряд, на одній території. Він поєднується, переплітається з інтересами своїх сусідів, у сукупності з якими становить одне ціле - народ тієї чи іншої країни. Між ними існує тісний органічний взаємозв'язок і взаємозалежність [30, c. 279]. Вони доповнюють один одного, впливають на державний суверенітет, реалізуються через нього. Народний суверенітет означає повновладдя народу, який є єдиним джерелом влади в Україні [1]. Повновладдя народу здійснюється в різних формах і, перш за все, в діяльності державних органів, різноманітних формах громадської діяльності, в інститутах безпосередньої демократії. Головним виразником втіленням суверенітету народу є держава. Якщо порівняти суверенітет народу і державний суверенітет, то пріоритет належить першому, оскільки він здійснює установчу владу і визначає конституційний лад держави та форму державної влади: воля народу є обов'язковою для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Декларація про державний суверенітет України від 6 липня 1990 р. проголошує державний суверенітет як верховенство: самостійність, повноту неподільність влади держави в межах її території та незалежність рівноправність у зовнішніх зносинах.

Таке визначення державного суверенітету дає підстави виділяти:

1) внутрішній суверенітет - незалежність держави від інших суб'єктів політичної системи, насамперед від політичних партій. За Конституцією України, держава позбавляється колишньої залежності від політичних партій (Комуністичної партії), керівна роль якої щодо держави визнавалась попередньою Конституцією. Держава залежить лише від одного суб'єкта народу України, який є єдиним джерелом влади і якому належить право визначати і змінювати конституційний лад України. Оскільки конституційний лад як певний порядок встановлюється Конституцією, то її прийняття вважається пріоритетним правом народу. Нинішня Конституція України прийнята Верховною Радою України від імені українського народу громадян України всіх національностей;

2) зовнішній суверенітет - незалежність держави від інших держав - суб'єктів міжнародних відносин. Статус України як великої європейської держави дає їй можливість впливати на інші держави і міжнародні організації й зазнавати відповідно значного впливу з їх боку [54, c. 27].

Верховенство державної влади означає: по-перше, її необмеженість нічим, ніким, за винятком народного суверенітету (установчої влади народу України), Конституції України, громадянського суспільства, природного права законів; по-друге, відсутність на території України будь-якої іншої конкуруючої влади, яка могла б видавати легітимні закони; по-третє, підпорядкованість державній владі всіх громадян, їх об'єднань, органів держави і органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб [34, c. 47-48]; по-четверте, саме державна влада започатковує фундаментальні засади суспільства держави, визначає основи взаємовідносин особи держави, принципи організації й діяльності всіх суспільних інституцій.

Незалежність і самостійність державної влади означає те, що вона сама, без впливу інших сил правоспроможна приймати нормативні акти та забезпечувати їх виконання за допомогою засобів державного примусу, а також відсутність залежності (політичної, фінансової, організаційно тощо) органів державної влади від будь-кого всередині держави та за її межами.

Рівноправність України у зовнішніх зносинах вказує на непідпорядкованість держави владі іноземної держави в сфері міжнародного спілкування.

Повнота і неподільність влади означає, що законодавча, виконавча і судова влада держави поширюється на всю її територію і виключає будь-яку іншу владу в межах її кордонів.

Україні, як суверенній державі, притаманні такі конституційно-правові ознаки:

1) установчий характер державної влади України - прийняття Конституції України, внесення до неї змін доповнень; встановлення засад тощо. Така установча влада, як нами вже підкреслювалось вище, належить народу України;

2) територіальні цілісність. Кожна суверена держава має свою державну територію. Згідно міжнародному праву державною територією є частина земної кулі, яка належить певній державі і в межах якої вона здійснює своє територіальне верховенство [56, c. 42]. Відповідно до ч.3 ст.2 Конституції України територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою. Цілісність державної території полягає в забороні її насильницького поділу. Недоторканість означає те, що всі інші держави зобов'язані утримуватись від будь-яких зазіхань на територію України відповідно до загальновизнаних принципів міжнародного права, закріплених у Статуті ООН та в інших міжнародних договорах. Із змісту Конституції випливає, що територія України не є абсолютно незмінюваною: вона може бути змінена виключно за згодою народу України. Зокрема, питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається органом представницької влади - Верховною Радою України [1]. Згідно ч.1 ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України є однією з найважливіших функцій держави, справою всього Українського народу;

3) єдиний конституційний простір. Конституція України є юридичною базою для нормотворчої діяльності всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, вона визначає зміст та напрямки розвитку галузевого законодавства;

4) громадянство. Згідно ст.4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство;

5) єдина грошово-кредитна система. Це важливий вияв державного суверенітету, який немислимий без відповідної фінансово-економічної бази. Ст.99 Конституції визначає грошову одиницю України - гривню;

6) Національні Збройні Сили. Державний суверенітет передбачає реальну здатність держави забезпечити свою внутрішню і зовнішню безпеку. Оборону України, захист її