7) міжнародна правосуб'єктність. Україна як суверенна держава є повноправним суб'єктом міжнародного права, може вступати у відносини з іншими державами, вступати до міжнародних організацій, укладати міжнародні договори тощо. Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами нормами міжнародного права [1];

8) офіційний статус державної мови. Державною мовою вважається визнана Конституцією або чинним законодавством основна мова держави . Згідно ч.1 ст.10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Це покладає на державу обов'язок забезпечувати всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В той же час держава гарантує вільний розвиток, використання захист російської, інших мов національних меншин Україні;

9) державні символи України, якими є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України .

Вагомою засадою конституційного ладу України є принцип соціальної держави. На відміну від ідей демократичної держави, які були сформульовані в тому чи іншому вигляді практично з моменту виникнення держави і існують вже тисячі років, теорія і практика соціальної держави є порівняно новим явищем. Поняття «соціальна держава» з'явилось у конституціях ряду країн (ФРН, Франція, Італія та ін.) переважно після Другої світової війни. Воно означало не лише збільшення кола соціально-економічних прав громадян, а й створення системи їх гарантій.

Конституція України 1996 р. вперше закріпила принцип соціальної держави [26, c.44] і передбачила ряд заходів по її утвердженню.

Найважливішою рисою соціальної держави є принципово нове ставлення до особи, її інтересів, визнання її пріоритетом серед соціальних цінностей. Так, відповідно до ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права й свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Найбільш повно соціальний характер держави виявляється в системі соціальних прав свобод людини і громадянина, передбачених і закріплених Конституцією (право на працю, на відпочинок, на соціальний захист, на житло, на достатній життєвий рівень, на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування [1] тощо). На жаль, певною мірою проблематичний характер мають, як показав час, ці соціальні права, оскільки значною мірою нині вони не реалізуються, не забезпечуються або залишаються символічними, про що неодноразово наголошувалось у юридичній літературі [16, c. 35; 45, c. 12; 53, c. 24].

Обов'язками соціальної держави згідно із Конституцією є:

- забезпечення захисту усіх суб'єктів власності і господарювання, соціальна спрямованість економіки, проголошення рівності усіх суб'єктів власності перед законом (ст.13);

- державний захист прав споживачів, здійснення контролю за якістю безпечністю продукції та усіх видів послуг робіт (ст. 42);

- гарантування працівників від незаконного звільнення та гарантування права на вчасне одержання працівниками винагороди за працю (ст. 43);

- гарантування того, що пенсії, інші види соціальних витрат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст.46);

- охорона державою сім'ї, дитинства, материнства і батьківства (ст.51) тощо [50, c. 17].

Принцип соціальної держави тісно пов'язаний із принципом гуманізму. Конституція України 1996 р. на відміну від конституцій «радянського» типу кардинально змінює підхід до розв'язання проблеми про співвідношення людини і держави: не людина створена для держави, а навпаки держава для людини. Безпосереднім доказом цього є те, що Конституція України приділяє найбільше уваги серед усіх конституційно-правових інститутів саме особі: із 161 статті Конституції правам, свободам і обов'язкам людини і громадянина присвячено 48 статей [27, c. 34]. Гуманізм конституційного ладу України виявляється також у закріпленій Конституцією національній, економічній, соціальній, культурній екологічній політиці держави.

Надзвичайно суттєвою засадою конституційного ладу України є принцип правової держави. Ідея правової держави зародилась досить давно, ще в античні часи, хоча сам термін не вживали. На думку античних філософів і юристів, правова держава це така держава, в якій правда, справедливість, право, закон традиційно вважались Божественними настановами, необхідними атрибутами космічних і земних порядків, антиподами насильства, свавілля і хаосу [33, c 23].

Традиційно, під правовою державою розуміють демократичну державу, де забезпечується принцип верховенства права, проводиться розподіл влад та визнаються і гарантуються права і свободи кожної людини.

Конституцією України наша держава проголошується правовою і закріплюються наступні ознаки, які характеризують Україну, як правову державу:

1) Верховенство права. Даний принцип закріплений ч.1 ст.8 Конституції і передбачає:

- пріоритет права щодо держави, політики, економіки, культури та інших інститутів держави, а також щодо інших соціальних норм (моралі, звичаїв тощо);

- пов'язаність законодавчої влади природним правом (держава може видавати лише такі закони, які відповідають приписам природного права);

- верховенство закону, що означає, по-перше, визнання за Конституцією України найвищої юридичної сили (ч.2 ст.8); по-друге, віднесення до предмету законодавчого регулювання ключових суспільних відносин в усіх сферах життєдіяльності суспільства (ст. 92); по-третє, панування закону, безумовне підпорядкування закону всіх членів суспільства та держави в цілому [58, c. 65].

Слід підкреслити, що термін закон вживається у загальному розумінні цього слова, як будь-який нормативно-правовий акт, а не акт, який приймається Верховною Радою України.

2) Здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову (ч.1 ст.6) Три гілки влади діють відносно самостійно і незалежно одна від одної таким чином, щоб не допустити