3) найвища юридична сила норм, оскільки всі інші норми Конституції України базуються на нормах, що закріплюють засади конституційного ладу України і, в силу цього, не можуть їм суперечити;

4) підвищена стабільність норм. Така ознака підкреслюється двома моментами. По-перше, відповідно до ч.3 ст.5 Конституції України право визначати змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами, - таким конституційним приписом акцентується увага на ролі народу як суверена. Носієм суверенітету єдиним джерелом влади в Україні є народ [1] Там же.- Ст.5 ч.2..

По-друге, підвищена стабільність норм інституту засад конституційного ладу України пов'язана із такою важливою юридичною властивістю Конституції України, як її жорсткість, яка забезпечується особливим ускладненим порядком внесення до неї змін і доповнень.

Так, розділ XIII Конституції України встановлює надзвичайно складну процедуру зміни Конституції України, яка пов'язана з тим, що:

по-перше, вона не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України [1] Конституція України. - Ст.57 ч.1;

по-друге, Конституція України взагалі не може бути змінена при настанні певних обставин - в умовах воєнного або надзвичайного стану [1] Там же. - Ст.157 ч.2.;

по-третє, положення Конституції України, які закріплюють засади конституційного ладу Україну, форми народного волевиявлення, порядок зміни Конституції України, можуть бути змінені лише шляхом всеукраїнського референдуму, що призначається Президентом України [1] Там же. - Ст.156 ч.1.;

по-четверте, зміни до вищеназваних положень Конституції України вносяться Верховною Радою України двома третинами голосів від її конституційного складу [1] Там же..

На нашу думку, доцільно дещо детальніше зупинитись на такому цікавому аспекті, як класифікація конституційно-правових інститутів.

З точки зору провідного українського вченого-конституціоналіста В.М.Шаповала, конституційно-правові інститути можна поділити на загальні, головні та початкові.

Загальні конституційно-правові інститути мають комплексний характер і складають значні масиви правових норм, які регулюють великі сфери (або кілька сфер) суспільних відносин. Головні конституційно-правові інститути в межах загальних інститутів об'єднують правові норми, що регулюють певні групи суспільних відносин. Початкові конституційно-правові інститути в межах головних інститутів об'єднують кілька правових норм, що регулюють окрему групу суспільних відносин Див.: Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник.- К., 1997.- С.12..

З огляду на вищевказаний спосіб групування конституційно-правових норм, конституційно-правовий інститут засади конституційного ладу України є загальним. Норми даного інституту складають певну систему і їх можна розподілити наступним чином:

- норми, що визначають гуманістичні засади конституційного ладу України;

- норми, що визначають республіканську форму правління та унітарний державний устрій України;

- норми, в яких дається характеристика основних якісних рис України як конституційної держави;

- норми, що закріплюють економічні, політичні, соціальні та духовні засади конституційного ладу України [17] Кравченко В.В. Вказана робота. - С.4.

Таким чином, в межах загального інституту «Засади конституційного ладу України» можна виділити головні конституційно-правові інститути, які відповідають запропонованим групам норм. Продовжуючи поділ інститутів, в межах головних виділяємо початкові конституційно-правові інститути. Наприклад, візьмемо групу норм (головний конституційно-правовий інститут), в яких дається характеристика основних якісних рис України як конституція держави.

Розділ II. Конституційні основи державного і суспільного ладу як складових конституційного ладу України

2.1. Поняття та принципи державного ладу України

Державний лад є складовою частиною конституційного ладу. Він, як правило, найповніше визначається Конституцією держави і найбільше гарантується нею. Оскільки конституційним, офіційним, легітимним вважається той державний лад, який передбачається і закріплюється Конституцією та реально існує. Разом з тим він є одним із найскладніших конституційних інститутів та несе найбільше суспільне навантаження Найбільш значні і порівняно вдалі спроби дослідження державного ладу здійснено в Україні Ю.М.Тодикою і Є.В.Супрунюком (див.: Тодыка Ю.М., Супрунюк Е.В. Конституция Украины - основа стабильности конституционного строя й реформирования общества. - Симферополь, 1977); А.М.Колодієм, В.В.Копейчиковим, С.Л.Лисенковим, В.В.Медведчуком та рядом інших вчених-конституціоналістів (див.: Колодій А.М., Копейчиков В.А., Лисенков С.Л., Медведчук В.В. Основи конституційного ладу. - К.: Либідь, 1997; Основи конституційного права України. - К.: Юрінком, 1997)..

Державний лад України, як і будь-якої іншої держави, являє собою передбачену й гарантовану Конституцією організацію (будівництво) держави і її діяльність. За своїм змістом та формами він є багатогранним явищем, яке охоплює структурні (організаційні) й функціональні основи держави, насамперед політичну, економічну, соціальну, культурну та ін. основи. Зокрема, політичну основу державного ладу утворюють політичний механізм і відповідна (політична) функція (функції) держави; економічну основу - економічний механізм й відповідна функція держави; соціальну основу соціальний механізм і відповідна функція держави; культурну (духовну) основу культурний (духовний) механізм й відповідна функція держави [15] Конституційне право України. Зар ред, д.юр.н., проф. В.Ф.Погорілка. К.: Наук.думка, 1999.- С.153..

Природньо, що першочерговим для кожної Конституції, в т.ч. для Конституції України, є загальне визначення держави, її основних інститутів, конституційно-правового статусу та головних засад організації і діяльності. Тому й вважається, що державний лад є пріоритетною складовою конституційного ладу [22] Нова Конституція України.- Ст.8..

У найбільш загальному вигляді основи державного ладу являють собою систему передбачених і закріплених Конституцією базових принципів організації (будівництва) і діяльності держави та її основних інститутів і органів державної влади, основних функцій держави,