Аналізуючи правові норми першого розділу Конституції України, можна виділити такі принципи державного ладу:

- суверенності і незалежності держави;

- демократизму;

- соціальної держави;

- правової держави;

- унітарності держави;

- республіканської форми правління.

Названі принципи, які характеризують Українську державу, є основними засадами конституційного ладу.

Згідно із ст.1 Конституції України, наша держава проголошується як суверенна і незалежна, демократична, соціальна і правова. Необхідною передумовою конституційного ладу в будь-якій державі є її суверенність.

Відомо, що держава здатна виражати волю своїх громадян, у повному обсязі гарантувати їх права і свободи лише тоді, коли вона є суверенною.

Суверенітет як найважливіший атрибут державної влади виступає якісною рисою держави і становить важливу засаду конституційного ладу України.

Сам термін «суверенітет» походить від французького souverainete, що в перекладі означає верховенство та незалежність влади, тобто її право за власним розсудом розв'язувати свої внутрішні і зовнішні справи, без втручання в них будь-якої іншої влади.

Суверенітет - уособлення надзвичайно складних етнічних, економічних, соціальних, політико-юридичних та інших явищ, які відповідним чином віддзеркалюють фактичну і юридичну конституцію суспільства.

В науці конституційного права розрізняють кілька видів суверенітету: державний, національний та народний.

Національний суверенітет характеризує повновладдя нації, її політичну свободу, наявність у неї реальної можливості самостійно визначати спосіб свого національного життя, включаючи здатність самовизначатися утворювати незалежну державу. А звідси тісний зв'язок національного суверенітету з державою, її інституціями. Національний суверенітет знаходить своє політично-правове оформлення в Декларації про державний суверенітет України, де закріплено право нації на самовизначення у всіх сферах життєдіяльності суспільства: економічній, політичній, соціальній, культурній тощо Див.: Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р.. Однак національний суверенітет в ідеальному, «чистому» вигляді існує надзвичайно рідко. Він не може, як правило, реалізуватись автономно, без урахування інтересів націй, національних груп і національних меншин, які проживають поряд, на одній території. Він поєднується, переплітається з інтересами своїх сусідів, у сукупності з якими становить одне ціле - народ тієї чи іншої країни. Між ними існує тісний органічний взаємозв'язок і взаємозалежність В деяких джерелах національний та народний суверенітет ототожнюється. Див., напр.: Конституция Российской Федерации: Знциклопедический словарь / В.А.Туманов, В.Е.Чиркин й др. - Изд. 2-е, перераб. й доп. - М.: Юристъ, 1997.-С. 279.. Вони доповнюють один одного, впливають на державний суверенітет, реалізуються через нього. Народний суверенітет означає повновладдя народу, який є єдиним джерелом влади в Україні [1] Див.: Конституція України. - Ст.5 ч.2.. Повновладдя народу здійснюється в різних формах і, перш за все, в діяльності державних органів, різноманітних формах громадської діяльності, в інститутах безпосередньої демократії. Головним виразником втіленням суверенітету народу є держава. Якщо порівняти суверенітет народу і державний суверенітет, то пріоритет належить першому, оскільки він здійснює установчу владу і визначає конституційний лад держави та форму державної влади: воля народу є обов'язковою для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Декларація про державний суверенітет України від 6 липня 1990 р. проголошує державний суверенітет як верховенство: самостійність, повноту неподільність влади держави в межах її території та незалежність рівноправність у зовнішніх зносинах.

Таке визначення державного суверенітету дає підстави виділяти:

1) внутрішній суверенітет - незалежність держави від інших суб'єктів політичної системи, насамперед від політичних партій. За Конституцією України, держава позбавляється колишньої залежності від політичних партій (Комуністичної партії), керівна роль якої щодо держави визнавалась попередньою Конституцією. Держава залежить лише від одного суб'єкта народу України, який є єдиним джерелом влади і якому належить право визначати і змінювати конституційний лад України. Оскільки конституційний лад як певний порядок встановлюється Конституцією, то її прийняття вважається пріоритетним правом народу. Нинішня Конституція України прийнята Верховною Радою України від імені українського народу громадян України всіх національностей;

2) зовнішній суверенітет - незалежність держави від інших держав - суб'єктів міжнародних відносин. Статус України як великої європейської держави дає їй можливість впливати на інші держави і міжнародні організації й зазнавати відповідно значного впливу з їх боку.

Верховенство державної влади означає: по-перше, її необмеженість нічим, ніким, за винятком народного суверенітету (установчої влади народу України), Конституції України, громадянського суспільства, природного права законів; по-друге, відсутність на території України будь-якої іншої конкуруючої влади, яка могла б видавати легітимні закони; по-третє, підпорядкованість державній владі всіх громадян, їх об'єднань, органів держави і органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб [17] Кравченко В.В. Вказана робота. - С. 47-48.; по-четверте, саме державна влада започатковує фундаментальні засади суспільства держави, визначає основи взаємовідносин особи держави, принципи організації й діяльності всіх суспільних інституцій.

Незалежність і самостійність державної влади означає те, що вона сама, без впливу інших сил правоспроможна приймати нормативні акти та забезпечувати їх виконання за допомогою засобів державного примусу, а також відсутність залежності (політичної, фінансової, організаційно тощо) органів державної влади від будь-кого всередині держави та за її межами.

Рівноправність України у зовнішніх зносинах вказує на непідпорядкованість держави владі іноземної держави в сфері міжнародного спілкування.

Повнота і неподільність влади означає, що законодавча, виконавча і судова влада держави поширюється на всю її територію і виключає будь-яку іншу владу в межах її кордонів.

Україні, як суверенній державі, притаманні такі конституційно-правові ознаки:

1) установчий характер державної влади України - прийняття Конституції України, внесення до неї змін доповнень; встановлення засад тощо. Така установча влада, як нами вже підкреслювалось вище, належить народу України;

2) територіальні цілісність. Кожна суверена