міського уряду, законодавча діяльність. Друга — це різноманітні урядові й адміністративні посади, і третя — система правосуддя. Кожна з цих гілок може бути організована демократично чи олігархічно або більшою чи меншою мірою демократично чи олігархічно.
7. Принцип ідеальної держави. Принципом держави середнього класу є збалансованість, рівновага між двома факторами, що обов'язково мають значення у будь-якій політичній системі. Він їх називає якістю і кількістю влади. Перший фактор — політичний вплив, який виникає із престижу багатства, походження, становища й освіти; другий — це переваги, що їх гарантує більшість. Якщо домінує перший, то правління стає олігархією, а якщо другий — то демократією. Для того, щоб встановити стабільність, необхідно, аби держава містила в собі обидва фактори і взаємно регулювала їх. Держава, яка здатна поєднати ці два фактори, може бути певна, що вона вирішила основні проблеми стабільного і постійного правління.
8. Першим досвідом практичного застосування теорії Арістотеля стала спроба Полібія надати ідеї змішаного врядування вигляду системи пересторог і рівноваг — вигляду, в якому вона дійшла до Ш.Монтеск'є та фундаторів американської конституції.
9. Діяльність Фоми Аквінського, Данте Алігері і Марсилія Падуанського полягала у відродженні політичної концепції Арістотеля на тлі нового середньовічного комплексу і особливо вписування ідей церкви, та її місця у суспільному розвитку.
10. Услід за Арістотелем Н.Макіавеллі пов'язує участь у політиці різних верств суспільства з їх майновим положенням та інтересами. Досліджуючи громадянські чвари і незгоди в середині країни між нобілями, пополанами і плебсом, Н.Макіавеллі, як і Стагірит, у свій час, переконаний, що вони пород-жу-ються крайнім майновим розмежуванням. Тому Н.Макіавеллі приходить до арістотелівського визначення, що найкраща форма власності — "власність середньої величини", і взагалі "помірне і середнє є найкраще".
11. У добу спочатку Ж.-Ж.Руссо, а потім Г.Гегеля йшло усвідомлення природного права людини, як громадянина на рівність у спілкуванні. Це також було розвитком політичної теорії Арістотеля. Однак, у поглядах Стагірита проявляється і консерватизм по відношенню до розвитку сучасної йому політичної історії у відстоюванні ним полісного типу держави та у неприйнятності філософом нової територіальної держави, що впроваджу-валась в життя руками його учня, яка вивела еллінський світ на більш масштабний етап історичного розвитку (еллінізм).
Своє практичне втілення політичні ідеї Арістотеля знайшли місце у законодавчих актах демократичного характеру багатьох країн світу і зокрема України. Його ідеї залишаються актуальними, поки існує створений людьми політичний інститут — держава.