Реферат на тему:

Проблеми молоді в Україні очима політиків та громадських діячів

Не так давно пройшли парламентські слухання з питань молодіжної політики у Верховній Раді. Пройшли досить спокійно. Не вирували пристрасті, зацікавленість парламентаріїв до них була, відверто скажемо, мінімальною. Були, звісно, критичні висловлювання на адресу державної молодіжної політики, однак з виступів переважної більшості промовців напрошувався загалом позитивний, принаймні не дуже критичний висновок. Одне слово, проблеми є, але вони вирішуються, хоч і повільно, зате в правильному напрямі. Тим часом гострота соціальних проблем української молоді аж ніяк не поступається загальній гостроті соціально-економічної кризи в країні. Чи справді молодіжна політика не потребує сьогодні кардинальних змін?

Редакція тижневика "Україна і світ сьогодні" вирішила надати слово добре знаним у молодіжному середовищі людям. У роботі цього своєрідного "круглого столу" взяли участь Олексій КЛЯШТОРНИЙ - голова Молодіжного парламенту України, Юрій ПАВЛЕНКО - голова Молодіжної партії України, Владислав СТЕМКОВСЬКИЙ - віце-прем'єр Молодіжного уряду України, заступник голови Союзу аграрної молоді України, Олександр КРИВОШЕЄНКО - директор Центру політичного маркетингу, Павло ШЕВЧЕНКО - головний редактор тижневика "Україна і світ сьогодні".

Павло Шевченко: Почнемо з найпростішого, можливо, і водночас найголовнішого. Парламентські слухання покликані насамперед дати чітку оцінку ситуації. На вашу думку, наскільки те, що говорилося в залі Верховної Ради, відповідає реальному стану речей у сфері молодіжної політики?

Олексій Кляшторний: Хто був учасником парламентських слухань, точніше, хто виступав з парламентської трибуни? На 80 відсотків, принаймні не менше двох третин, це безпосередні підлеглі Івана Федоренка - голови Державного комітету з питань молодіжної політики, туризму і спорту. Це керівники управлінь у справах молоді, спорту, туризму облдержадміністрацій, місцевих служб у справах неповнолітніх тощо. Тому вони могли висловлюватися і голосувати навіть за те, що сонце сходить на півночі, якби їм так було сказано. На слуханнях не було виступів усіх, хто хотів. Лише кільком людям, наприклад, Олегу Петрову, не змогли відмовити. Був дуже жорсткий добір, хто виступатиме. За два дні до слухань перший віце-спікер Віктор Медведчук, який вів ці слухання, особисто затвердив список, хто виступатиме. Не було такого, щоб вже під час слухань хтось зголосився виступити. Критичне слово було, але воно було дозованим настільки, щоб загальний висновок, загальне враження було позитивним.

Молодіжний парламент України не може бути задоволений із підсумків парламентських слухань. Не можемо ми також бути задоволені з діяльності Держкомітету і Українського національного комітету молодіжних організацій (УНКМО). Бюджетні кошти на підтримку молоді витрачаються, а результату не видно. Не вдаватимусь у кримінальні речі, хай цим займаються відповідні органи, але бюджетні кошти виділялися регулярно в 1997-2000 роках, а що конкретно зроблено, то цього ніхто не може сказати, навіть пан Рябіка, котрий чотири роки ці гроші витрачав. Відбулися різноманітні конгреси, форуми, дуже багато грошей витрачено на всілякі концерти для молоді. А де ж реалізація конкретних соціальних програм для молоді? Витрачати бюджетні кошти на концерти - це ж чистісінької води відмивання грошей. Повторюю: гроші прогуляні, пропиті, а в результаті нічого позитивного нема. Майже всі проекти - це концерти, форуми, конгреси тощо. Це чистий популізм. 7 мільйонів гривень витрачено торік, у цьому році виділено вже 12 мільйонів. Тож головна сьогодні проблема - не у відсутності державних коштів на підтримку молодіжних соціальних програм, а в тому, як вони витрачаються тими людьми, котрі взялися провадиди в життя державну молодіжну політику.

Юрій Павленко: Парламентські слухання, по суті, підтвердили цілу низку молодіжних проблем у країні. Насамперед, це одержавлення молодіжної політики, друге - її монополізація, коли всі організації зведені в одну напівдержавну структуру, через яку потім витрачаються кошти. Окремі політики намагаються поставити під контроль всю молодіжну політику в державі, і більше того, весь молодіжний рух. Бюджетні кошти розподілялися, по суті, на організації, котрі діяли, образно кажучи, на трьох Печерських пагорбах. Більшість регіональних організацій не те що не отримують бюджетних коштів, а взагалі не мають навіть інформаційної підтримки для своєї нормальної діяльності. Це проблема, яку Держкомітет не вирішує. Потім, є ще проблема кадрова. Керівниками молодіжної політики, зокрема департаменту з молодіжної політики Держкомітету, стали люди, які вже показали своєю попередньою діяльністю, що вони не здатні цього ефективно робити. Це підтверджено і підсумками перевірок, зокрема контрольно-ревізійного управління, Рахункової палати Верховної Ради, але внаслідок певного покровительства ці люди продовжують керувати молодіжною політикою. Головуючий на парламентських слуханнях Медведчук, оскільки не приймалася якась постанова після цих слухань, заявив, що профільний комітет Верховної Ради, Держкомітет як урядова стурктура, УНКМО та Національна рада з питань молодіжної політики при Президентові України підготують пропозиції. Таким чином було окреслено тих, хто є представником молодіжного руху. Я вже не кажу про молодіжні партії, які теж є суб'єктом молодіжної політики, але були виключені і всі інші громадські молодіжні організації. Це пряме порушення головних засад громадянського сусупільства, про яке так люблять говорити нинішні провідники нашої державної молодіжної політики. Молодіжна партія України разом з партією "Молода Україна" підписали звернення до демократичних політичних сил із закликом розпочати національну кампанію проти корупції в державній молодіжній політиці, яку ми будемо вести до повного усунення морально скомпроментованих осіб від її важелів. Потрібно зробити молодіжну політику прозорою, відкритою, доступною і зрозумілою кожній молодій людині.

Щодо концертів для молоді, організованих на