Після низки заяв і публікацій у пресі про корумпованість провідників нинішньої молодіжної політики, вони намагаються звести все до конфлікту окремих людей, що, мовляв, йде боротьба за бюджетні кошти, щоб максимально знизити суперечку, звести її до примітивної сварки за грошові знаки. До речі, ми, як політична партія, взагалі не можемо отримувати кошти з держбюджету, і ми на них не претендуємо. Ми хочемо, повторюю, щоб все, що відбувається в молодіжній політиці, було прозорим, доступним, зрозумілим, відкритим.

Владислав Стемковський: Я ще представляю й Союз аграрної молоді - є заступником голови цієї організації. Зрозуміло, саме зараз, коли на селі йде реформа, виникає особливо багато проблем у сільської молоді. Ми не збираємося штучно розділяти молодь України на сільську і міську, але об'єктивно проблем у сільської молоді більше. Хоча б згадати про традиційно нерівні умови в здобутті освіти, працевлаштуванні тощо. Очевидно, що до сільської молоді треба ставитися з особливою увагою. Я був записаний до виступу на парламентських слуханнях, але пан Медведчук слова мені не надав. На слуханнях у жодному виступі не прозвучало навіть натяку на особливі проблеми сільської молоді. Як на мене, це теж показник "ефективності" нинішньої молодіжної політики. Союз аграрної молоді взяв найактивнішу участь у написанні програми "Сільська молодь". Указом Президента від 6 жовтня 1999 року створення такої програми було передбачено. Трьом відомствам - міністерствам освіти, аграрної політики та Держкомітету було доручено розробити цю програму на період 2000-2010 роки. 1 лютого цього року програма була затверджена. Можна сказати, що перші кроки були нормальні. Що відбувається далі? Програма просто не виконується. Плану реалізації програми на сьогоднішній день не існує, ніхто його не розробляв. Якщо нема плану реалізації, то про що можна говорити? Фактично це була паперова справа. Ніхто програму й не збирається виконувати. Держкомітет спустив цю справу на обласний рівень, а там зовсім немає коштів. На засіданні Національної ради з питань молодіжної політики (яку очолює пан Медведчук) обговорювали, як виконується указ Президента. Пункт про сільську молодь був просто проігнорований. Ми не входимо до Національної ради. Стукатися в двері, сидіти в приймальнях нам набридло. Зараз ми намагаємося щось робити в обхід Держкомітету. Дещо вдається, але, даруйте, навіщо тоді Держкомітет? Фактично не існує сьогодні державної підтримки сільської молоді. Покладали певні надії на парламентські слухання, однак...

Олександр Кривошеєнко: Ситуація в молодіжній політиці, про яку ми сьогодні говоримо, є наслідком певних загальних тенденцій нашого політичного життя. Молодіжний чинник у політиці набуває дедалі більшого значення, тобто зростає роль молоді у формуванні влади через зростання виборчої активності молодих людей. Крім того, в суспільстві популярною є так звана молодіжна ідея, тобто прихід до влади нового покоління. Це приваблива ідея, вона може стати основою вдалого виборчого проекту. Посилена увага політики і політиків до молоді спричинює активні зміни в середовищі молодіжного руху, змінюється ставлення до молоді, до молодіжних організацій з боку інших суб'єктів політичного процесу. Тому й виникають спроби монополізації молодіжного руху в цілому з боку "дорослих" політичних сил. Йде активна політизація молодіжного руху. Створюється декілька помітних своєрідних блоків у молодіжному русі, які є могутнішими за окремі молодіжні організації. Парламентські слухання наочно показали цю ситуацію. Можна прогнозувати, що молодіжні політичні об'єднання не будуть самостійними суб'єктами наступних виборчих перегонів, однак окремі виборчі блоки охоче надаватимуть місце у виборчих списках кільком молодим людям, аби зібрати побільше голосів молодих виборців. Також можна легко прогнозувати поглиблення політизації молодіжного руху. Сьогодні керівники молодіжних організацій не лише усвідомлюють зацікавленість ними "дорослих" політиків, але й намагаються активно скористатится з цього. Вони вже зрозуміли, що деякі соціальні проблеми молоді можна ефективно вирішити лише на політичному рівні. Дедалі менше буде молодіжних організацій, які залишатимуться осторонь політичних процесів. Вони приставатимуть до того чи іншого політичного табору.

Павло Шевченко: Виходить, молодіжним організаціям потрібно, образно кажучи, спочатку стати жертвою політичних сил, щоб досягти своїх власне молодіжних цілей. Ви вважаєте, що сьогодні увага політичних сил до молодіжного руху обумовлюється виключно ставленням до нього, як до суб'єкту виборчого процесу?

Юрій Павленко: На жаль, так. Наприкінці 80-х - початку 90-х років був сплеск молодіжного руху в Україні, потім він затих, ледве борсався. В останні два-три роки знову йде активізація молодіжного руху, але вже в тих формах, про які ми говорили. Молодь стала практичнішою, виросло вже ціле покоління, яке готове робити реальні справи як для себе особисто, так і для держави. Державі, яку вони вже визначають як свою - на відміну від багатьох представників старшого покоління політиків, для котрих, чесно скажемо, незалежна Україна не є своєю державою, вони цього не усвідомлююють, і, за великоми рахунком, не хочуть усвідомлювати. Відомий усім Олесь Доній часто повторює, що сьогодні в Україні молодь штучно викинута з системи державного управління. Адже прийняли рішення, що народним депутатом можна стати лише з 25 років, Президентом - з 35