Павло Шевченко: Чи не складається, бува, враження, що ви представляєте такі слабенькі організації, котрі ходять просять допомоги? Самі що ви можете зробити? Які потенції самого молодіжного руху в Україні?

Олексій Кляшторний: А чому держава повинна кидати молодь напризволяще? Адже це світова норма, коли держава забезпечує пільгові умови для молодої людини, якій потрібно вчитися, шукати першу роботу і взагалі починати доросле складне життя? Втім, сьогодні в Україні ми ставимо питання лише про те, щоб деякі державні чиновники не заважали молодіжним організаціям вирішувати наші проблеми.

Юрій Павленко: Ми виступаємо не за те, щоб, скажімо, збільшити фінансування молодіжних програм з бюджету, ми за те, щоб змінити ставлення до молоді і молодіжної політики. Адже вже зараз є молоді люди, які готові не брати, а давати державі. В Україні найвдаліші комерційні, без залучення державних ресурсів, проекти створено молодими людьми. Молодь у нас не просто майбутнє, в Україні молодь - це вже сьогодення.

Владислав Стемковський: Держава не може бути взагалі осторонь діяльності молодіжних організацій. Приміром, як я можу пояснити нашим партнерам у Польщі, чому ми не можемо їх у нас прийняти в такому самому обсязі, як вони приймають наші делегації.

Однак знову ж таки головна проблема не в тому, допомагає держава чи не допомагає. Сьогодні ми категорично незадоволені моделлю управління державною молодіжною політикою. Якщо, скажімо, почне нарешті виконуватися програма "Сільська молодь", нам, Союзу аграрної молоді, щоб отримати відповідне бюджетне фінансування, скажуть: вступайте до УНКМО. Виходить, реалізацію потенції молодіжних організацій, про що ви кажете, ставлять у залежність від вступу до УНКМО, тобто від якихось жорстких рамок, підпорядкованих інтересам цілком певних політичних груп.

Юрій Павленко: Ми не плачемося, шукали і будемо шукати політичних чи бізнесових партнерів, але шкода, що в цьому фактично не беруть участі державні органи, які покликані опікуватися молодіжними проблемами.

Олексій Кляшторний: Проблема в тому, що у нас є люди, які переносять олігархічну модель суспільства на сферу молодіжної політики, є люди, які вважають, що вони купили чи взяли в управління молодіжну політику країни як якесь обленерго чи металургійний завод. Так і кадри добирають. За ознакою відданості клану. Склад Національної ради з питань молодіжної політики при Президентові України затверджував Медведчук за поданням пана Рябіки. І зараз вся критика дій Національної ради, УНКМО подається як виступ проти Президента. Фактично це використання імені глави держави, інституту глави держави у вузько кланових інтересах. Президенту зараз радять люди, по яких в'язниця плаче. Адже були перевірки, результати яких досі ніхто не зміг спростувати, що величезні бюджетні кошти були через латвійські банки конвертовані у валюту. Створений троїстий комітет - молодь, туризм, спорт. Це штучне поєднання. До чого тут туризм до спорту? Зроблено це під цілком конкретну політичну концепцію. Іван Никифорович Федоренко перестав займатися молодіжною політикою ще в 1975 році, коли з комсомолу перейшов на партійну роботу. Я якраз народився в тому році. Заступник голови департаменту молодіжної політики пан Точьоний колись працював водієм у Рябіки, який зараз є головою цього департаменту. От зараз вони говорять, що потрібно підпорядкувати Держкомітету житлове будівництво для молоді, демагогічно заявляють, що у молоді забрали 70 мільйонів гривень, які виділені на це будівництво. У Держкомітеті ж немає жодної людини, яка б розбиралася в будівництві. Але треба, щоб усі кошти були під контролем. Чому зараз намагаються фактично знищити молодіжний парламент і молодіжний уряд? Тому що ці організації роблять за спонсорські кошти такі ж справи, які ці люди роблять за бюджетні кошти. Молодіжний уряд проводить, скажімо, автопробіг за спонсорські кошти, а аналогічні заходи УНКМО - за кошти бюджетні. Хочуть також завадити молодіжному парламенту, молодіжному уряду співпрацювати з міністерствами і відомствами, з обласними держадміністраціями, а вони цим ніколи не займалися. За весь період, відколи пан Медведчук є головою Національної ради, вона збиралася лише раз. За весь період функціонування Держкомітету вони не затвердили жодного нормативного акту ні з питань молоді, ні з питань туризму, ні з питань спорту. Це ж правда.

Павло Шевченко: Спробую дуже коротко підсумувати нашу розмову. Очевидно, що молодіжні проблеми в країні набагато гостріші, ніж про це можна було б судити з парламентських слухань. Тому навряд чи можна вважати оцінку ситуації, що прозвучала у більшості парламентських виступів, достатньо повною. Отже, серйозну, на справді державному рівні дискусію потрібно продовжувати. І не лише дискусію.

Потрібно працювати, адже вирішення молодіжного питання явно не можна відкладати на потім.

Я дякую нашим гостям за те, що вони відгукнулися на наше запрошення висловитися про проблеми молодіжної політики на сторінках тижневика. Наше видання, безумовно, продовжить висвітлення цієї теми.

З виступу народного депутата Олега Петрова на парламентських слуханнях з питань молодіжної політики

...Сьогодні в Україні є чотири структури, які визначають перспективи розвитку молодіжного руху, - відповідний Комітет Верховної Ради, Національна рада з питань молодіжної політики при Президентові України, Державний комітет з молодіжної політики, спорту і туризму та Український національний комітет молодіжних організацій (УНКМО). Окрім того, діють підрозділи в органах місцевої виконавчої влади та численні неурядові об'єднання, які декларують захист інтересів молоді.

Отже, маємо