Про поступову активізацію стосунків між Україною і ЄС свідчило від-криття в Києві Представництва Комісії Європейських співтовариств (жов-тень 1993 р.) і у Брюсселі Представництва України при Європейських спів-товариствах (липень 1995 р.), а також початок двосторонніх переговорів із деяких напрямків галузевої кооперації і торговельних відносин (1994 р.). Важливим механізмом реалізації європейського курсу України був (із 1993 р.) Міжвідомчий комітету справах Європейських співтовариств як дер-жавний орган узгодження і координації політики України щодо Європейських співтовариств, підзвітний Кабінету Міністрів України. З березня 1995 р. почав діяти Спільний комітет, утворений сторонами і призначений для моні-торингу економічного і торговельного співробітництва.

Другий етап розвитку відносин між Україною і ЄС завершився прийнят-тям на Європейській раді в Гельсінкі Спільної стратегії ЄС щодо України. (10 грудня 1999 р.). Під час цього періоду (друга половина 90-х років) від-булися події, які стали етапними у процесі зближення України з ЄС. Серед них - ратифікація і початок імплементації УПС; набуття Україною членства у Раді Європи й ОБСЄ; членство в програмі "Партнерство заради миру"; підписання в Мадриді в липні 1997 р. Хартії про особливе партнерство України з НАТО; ратифікація Україною Європейської конвенції з прав лю-дини; початок переговорів щодо вступу України у СОТ. Україна послала ми-ротворців на Балкани, виступила гарантом миру у Молдові. Під час саміту ЄС у Флоренції (липень 1996 р.) Україна була визнана країною з перехідною економікою. Політичним сигналом підтримки України з боку ЄС був План дій, прийнятий Радою ЄС 6 грудня 1996 р., який визначив напрямки взаємо-дії ЄС із Україною і окреслив шляхи сприяння її розвитку. 5 вересня 1997 р. відбувся перший саміт Україна-ЄС, під час якого знову було підтверджено значення двосторонніх стосунків, а також відбувся обмін думками щодо іс-нуючих проблем і шляхів співробітництва у майбутньому.

Після набуття чинності УПС були здійснені кроки в напрямку інституціо-налізації відносин між Україною і ЄС, а також внутрішнього забезпечення інтеграційного процесу в Україні. Указом Президента від 24 лютого 1998 р. створено Українську частину Ради з питань співробітництва між Україною і ЄС, яку очолив прем'єр-міністр України. Указом передбачено формування в усіх органах державної влади підрозділів співробітництва з ЄС. Створено та-кож Національне агентство України з питань розвитку та європейської інте-грації. 11 червня 1998 р. Указом Президента України було затверджено Стратегію інтеграції України до Європейського Союзу, у якій сформульова-ні основні напрями співробітництва України з ЄС. Стратегія визначила дер-жавні структури України, відповідальні за забезпечення інтеграційного про-цесу, а також шляхи організаційного, фінансового, правового, інформацій-ного забезпечення інтеграції України до ЄС. Під час Кельнського саміту ЄС (3-4 червня 1999 р.) у Висновках головуючої в ЄС Німеччини було відзначе-но досягнення якісно нового рівня у стосунках Євросоюзу з Україною.

Прийняття Спільної стратегії ЄС щодо України під час Гельсінського са-міту засвідчило, що співробітництво з Україною становить особливий інте-рес для країн-членів ЄС. Спільна стратегія ЄС, ухвалена на базі УПС, визна-чила пріоритетні напрямки політики країн-членів, а також інституцій Євро-союзу щодо України на чотирирічний термін. Спільна стратегія вперше за-декларувала політігчне визнання Євросоюзом європейських прагнень України Одночасно з зовнішньою політикою і політикою безпеки відправним пунктом для подальших позитивних зрушень у ставленні ЄС до України мо-же стати розвиток партнерства у сфері юстиції і внутрішніх справ. Нові на-прямки співробітництва у цін сфері запропонувала Спільна стратегія ЄС що-до України:*

удосконалення візової політики Україна-ЄС;*

започаткування регулярного діалог}' між органами юстиції України і ЄС;*

співробітництво між правоохоронними органами країн-членів, Єв-рополом і відповідними установами України;*

покращення управління українським кордоном;*

модернізація пунктів перетину кордону;*

спільне розв'язання проблем нелегальної імміграції;*

надання Україні практичної допомоги в справі імплементації її зако-нодавства щодо відмивання грошей.

У рамках першого Робочого плану реалізації Спільної стратегії ЄС Україна була запрошена до участі в конференції з питань наркотичних речо-вин у Європі (28-29 лютого 2000 р.). За результатами місії експертів ЄС в Україну (січень 2000 р.) була підготовлена спільна доповідь щодо боротьби з нелегальною імміграцією та торгівлею людьми, а також рекомендації, які були схвалені під час третього засідання Ради з питань співробітництва Україна-СС (23 травня 2000 р.). Започатковано техніко-економічне дослід-ження для підготовки проекту у сфері боротьби з "відмиванням " грошей в Україні.

Вітчизняні експерти вважають перспективною у співробітництві України з ЄС орієнтацію на гуманітарну сферу: науково-технічне співробітництво, культурний обмін, туризм, екологію, співробітництво у сфері освіти тощо. Спільна стратегія ЄС щодо України визначила шляхи активізації співробіт-ництва між громадянським суспільством, громадськими й неурядовими ор-ганізаціями в цій сфері:*

підтримка освітніх програм і програм наукового обміну між школа-ми, університетами, дослідницькими інститутами;*

підтримка програм партнерства між національними, регіональними, місцевими організаціями, а також професійними асоціаціями, проф-спілками, неурядовими організаціями і засобами масової інформа-ції.

З цією метою застосовуватимуться програми Співтовариства: Тасіз, ТЕМРУ5, ОЕМОКНАСІ, а також двосторонні інструменти країн-членів.

Стратегія інтеграції України до ЄС визначила важливими напрямками європейської інтеграції підвищення в Україні європейської культурної іден-тичності, а також інтеграцію до загальноєвропейського інтелектуально-ос-вітнього і науково-технічного середовища. Втілення в життя цієї мети пе-редбачає зняття принципових обмежень на контакти, обміни, поширення ін-формації, зокрема, шляхом залучення українських учених і фахівців до зага-льноєвропейських програм наукових досліджень.

Таким чином, реалізація євроінтеграцішої стратегії детермінує здійс-нення системних перетворень у державі й суспільстві, а також суттєве поглиблення і розширення практичного співробітництва між Україною і