Україна після проголошення незалежності веде пошук власного місця в європейських інтеграційних процесах. Ключовим напрямком зовнішньої по-літики України та її стратегічним курсом визнано вступ до ЄС. Головним зовнішньополітичним пріоритетом України у середньостроковому вимірі визначено отримання статусу асоційованого члена ЄС. Ідея європейського вибору позитивно сприймається населенням України, євроінтеграційні праг-нення України співпадають із необхідністю її модернізації і радикального реформування. Досягнення відповідності держави й українського суспільст-ва копенгагенським критеріям членства в ЄС є головним довготерміновим завданням свроінтеграційного курсу.

Важливим досягненням на свроштеграційному шляху України є форму-вання договірно-правових і політичних засад співробітництва з ЄС. Базовим документом, який визначив правовий механізм двостороннього економічно-го, фінансового, соціального й культурного співробітництва, розвитку полі-тичного діалогу, стала Угода про партнерство і співробітництво між Украї-ною і ЄС. Після набуття чинності УПС був сформований інституціональний механізм двостороннього співробітництва на різних рівнях - від найвищого до експертного. Разом із тим, зберігається асиметричність у підходах сторін до кінцевої мети розвитку співробітництва між Україною і ЄС. На відміну від України, яка оголосила входження до ЄС стратегічною метою державної політики, в офіційних документах ЄС не висловлювалася точка зору щодо членства України в цій організації. Спільна позиція країн ЄС щодо України зводилася до підтримки розвитку демократії та економічного реформування, поглиблення економічної взаємодії. Спільна стратегія ЄС щодо України (грудень, 1999 р.) засвідчила визнання європейських прагнень України з боку країн-членів ЄС, а також поширила можливості двостороннього співро-бітництва на зовнішню політику й політику безпеки, юстицію і внутрішні справи.

У другій половині 90-х років в Україні були здійснені кроки в напрямку внутрішнього забезпечення євроінтеграційного процесу: визначені головні напрямки діяльності органів виконавчої влади, які мають забезпечити її входження до європейського економічного, політичного і яравового просто-ру; розроблена поетапна стратегія просування України до членства в ЄС; визначені механізми організаційного, фінансового, правового, інформацій-ного забезпечення євроінтеграційної стратегії, зокрема, розпочато роботу по гармонізації законодавства України з нормами й стандартами ЄС.

Протягом 90-х років розвивалося економічне співробітництво України й країн-членів ЄС, Україна отримала з боку ЄС суттєву технічну допомогу; .^Водночас, фінансова допомога Україні з боку ЄС за багатьма відносними та навіть абсолютними показниками не відповідала потребам реформування"^ економіки України, а за обсягом іноземних інвестицій Україна займала одні /*' з останніх місць серед країн ЦСЄ. Залишалась загалом нестійкою і недостат-ньою для забезпечення прискореного входження в економічний простір ЄС і динаміка зовнішньої торгівлі України з країнами ЄС.

У кінці 90-х років відбувався процес осмислений концептуальних і так-тичних прорахунків, допущених Україною на євроінтеграційному шляху. Ейфоричні настрої минулих років змінилися реалістичним усвідомленням того, що період адаптації України до політико-економічних вимог ЄС буде довготривалим процесом. Невідповідність розвитку демократичних інститу-цій і стану громадянського суспільства європейським стандартам, низький рівень економічного розвитку, ВВП і доходів на душу населення; повільні темпи реформ, які до того ж були недостатньо скоординовані із завданнями європейської інтеграції, проблеми, пов'язані з імплементацією УПС тощо суттєво віддалили перспективу не тільки повного, але й асоційованого член-ства України в ЄС. Лише проведення глибоких і рішучих реформ, послідов-на демократизація суспільства можуть кардинально змінити цю негативну тенденцію і матеріалізувати гасло руху в Європу. Трампліном для майбут-нього членства України в ЄС може стати співробітництво у сфері зовніш-ньої політики й політики безпеки, юстиції і внутрішніх справ, а також у гу-манітарній сфері.

На перспективи інтеграції України в ЄС впливатиме процес розширення ЄС і його внутрішньої інституціональної реформи. Експерти прогнозують появу нових можливостей співробітництва України і ЄС у зв'язку з розши-ренням Євросоюзу, зокрема, зниження рівня тарифного захисту щодо укра-їнського експорту у країнах ЦСЄ. Водночас, можна очікувати і негативного впливу розширення ЄС на такі сфери співробітництва України з нинішніми країнами-кандидатами, як торговельно-економічну, військово-технічну, транспортну, міграційну, гуманітарну, що пов'язано із змінами чинного в країнах ІДСЄ регулятивного режиму в їхніх відносинах із Україною згідно з нормами, правилами і процедурами ЄС.